Поняття та види форми державного правління. Історія становлення форми державного правління в Україні. Характеристика республіканської форми правління. Україна як республіка змішаного типу. Шляхи вирішення проблем форми правління в сучасній Україні.
Україна перебуває в ситуації незавершеної революції, оскільки не знята вимога інституційного перезавантаження системи. Щоб створити стійкий конституційний порядок, треба розпочинати нормальний конституційний процес з реалізацією установчої влади народу, за участі усіх груп суспільства, усіх суспільних акторів. Однією з найскладніших є проблема врахування особливостей українського суспільства, таких як: відсутність справжніх політичних партій та інституціолізованої лояльної опозиції; наявність корупції в законодавчому органі; слабкість, недієздатність і корумпованість судової гілки влади; потужний вплив олігархів та тіньових інтересів загалом на політичні партії і політичний процес; звичка політичних акторів керуватися неформальними правилами тіньових середовищ; високий рівень популізму і залежності значної частини політиків від залаштункових гравців; низький рівень життя, що робить виборців спокусливими на усілякі подачки на виборах, нестійкими у своїх політичних прихильностях та чутливими до маніпуляцій; високий рівень політичної недовіри і розчарованості; амбівалентне ставлення громадян до закону, що визначає високу актуальність дослідження. Викладене вище, зумовлює актуальність та доцільність дослідження вибраної теми в контексті сучасної правової думки, оскільки в сучасних умовах вона є досить актуальною та не досить дослідженою. Науково-теоретичною базою дослідження стали праці таких вчених-правознавців, як: Богушова І.В.Венгеров А. Б.Із понад 200 існуючих нині держав близько 160 перейшли до демократичної республіканської форми правління. Виділяють такі юридичні ознаки республіки: а) обмеження влади вищих органів державної влади строком, закріпленим у конституційних законах; б) виборність і періодична змінюваність складу вищого органу законодавчої влади та глави держави (президента); в) відповідальність глави держави; г) верховенство актів, які видаються вищим представницьким законодавчим органом країни [16, с. У звязку з тим, що в кожній країні державний механізм відрізняється безсумнівною специфікою і численними особливостями, це надихає вчених виділяти все нові й нові різновиди республік замість того, щоб обєднати держави на підставі спільних базових юридичних ознак і звести до класифікаційних моделей [46, с. Проаналізувавши різні наукові позиції, пропонуємо власну класифікацію республіканської форми державного правління, беручи за основу такий класифікаційний критерій, як правовий статус глави уряду: 1) із «сильним» премєр-міністром (главою уряду) - домінуюча роль глави уряду при здійсненні вищої державної влади, за якої він займає центральне положення відносно до інших органів і посадових осіб; 2) зі «слабким» премєр-міністром (главою уряду) - домінування парламенту безпосередньо над урядом; 3) збалансованість відносин у владному трикутнику (глава уряду-президент-парламент). Дюверже використовував термін «напівпрезидентська республіка» і виділив три види напівпрезидентства: режим з президентом - номінальним главою держави (Австрія, Ірландія та Ісландія); режим зі всемогутнім президентом (Франція); режим, в якому існує баланс між президентом і урядом (Веймарська республіка, Фінляндія, Португалія) [19, с.Медведчук, окремі національно орієнтовані сили виступали саме за федеративну форму державного устрою [25]), так і питання співвідношення між такими вищими органами державної влади, як глава держави, уряд і парламент, які, зрештою, змусили усіх науковців та політиків розподілитися на прихильників чистої президентської та змішаної республіки (цікаво зазначити, що ідеї чистої парламентської республіки на той час не знайшли широкої підтримки ані в юридичних колах, ані серед широкої громадськості). Тому вже в Концепції нової Конституції України, яка була схвалена Верховною Радою Української СРСР 19 червня 1991 р., перший розділ, який мав назву “Засади конституційного ладу”, містив у собі пропозиції щодо чіткого визначення усіх трьох основних елементів форми держави. Щоправда, згодом це дало підстави говорити про необхідність перегляду доцільності збереження президентської республіки в Україні і потребу запровадження парламентсько-президентської форми правління, яку наразі часто повязують з реформою 2004 р. і прийняттям Закону України “Про внесення змін до Конституції України” № 2222, який набув чинності у 2006 р. 175, одночасно був главою держави і виконавчої влади) і законодавчої влади (до речі, заслуговує на увагу той факт, що сам проект конституції було складно писати у двох варіантах, один з яких писався під двопалатні Національні Збори України - тобто двопалатний парламент, а другий - під однопалатний парламент) дає підстави стверджувати про домінування ідеї президентсько-парламентської республіки. Головним для визначення тієї чи іншої форми правління як президентської, парламентської чи напівпрезидентської республіки є особливості відносин у системі «президент - парламент - уряд», насамперед - хто (президент чи парламент) формує уряд і перед яким із зазначених органів він відповідає.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
