Формально-теоретична структура архітектурного простору (на прикладі енергетичних комплексів) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ18.00.01 - теорія архітектури, реставрація памяток архітектури Науковий керівник: Кандидат архітектури, ст. науковий співроб., доцент Пучков Андрій Олександрович, Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, завідувач лабораторії мистецтва новітніх технологій Львів. кандидат архітектури, доцент Михайленко Андрій Всеволодович, Київський національний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри Інформаційних технологій в архітектурі. Захист відбудеться „21" лютого 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 Київському Національному університеті будівництва і архітектури (КНУБА) за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури: Україна, 03680, м.Цей процес вимагає загального методологічного підходу, який дозволив би встановити кореляцію між різними елементами його структури, досить гнучку й пристосовану до різних часткових ситуацій, які відбивають сучасний погляд на організацію простору в архітектурі. На цьому тлі дослідження в галузі формалізації вітчизняної теорії не є достатньо розвинутими, що дозволяє обґрунтувати актуальність теми дисертації: - архітектурний простір у теорії архітектури розглядається переважно в аспекті практичного застосування, що зумовлено відсутністю систематизованої теоретичної основи у послідовному вивченні структури архітектурного простору. формальний напрям у положеннях теорії архітектури лише опосередковано використовується при створенні абстрактних моделей простору, що мають різнорідну основу. Формально-теоретична структура архітектурного простору - це сукупність упорядкованих взаємозалежних елементів архітектурного простору, яка дозволяє зясувати характер, властивості та відношення між цими елементами; показати природу і сутність влаштування цілісної архітектурної форми; сформувати проектну методику, спрямовану на створення функціонально й обємно-розпланувально довершеного архітектурного простору. Таким чином, формально-теоретичний метод структурування є методологічною основою, яка дозволить узагальнити нові підходи до створення і вивчення як ідеальних моделей архітектурного простору, так і розуміння організації архітектурного простору з визначеним функціональним процесом.У першому розділі - „Передумови формування формально-теоретичної структури архітектурного простору.”, - спираючись на вироблені знання й професійні надбання філософів і мистецтвознавців, теоретиків і практиків архітектури розкривається історична обумовленість та еволюція теоретичної категорії „архітектурний простір”, що стало передумовою подальшого дослідження, а також визначається роль і місце формального й структурного методів у розвитку теоретичних положень в архітектурі. У період від появи першого, що дійшов до нас, трактату з архітектури Вітрувія (І ст. н. е.) до кінця ХІХ ст. було встановлено й закладено основні принципи теорії й практики формування архітектурного простору. Тільки у другій половині ХІХ - на початку XX ст. архітектура, скульптура й живопис у теоретичному аспекті отримали статус просторового мистецтва, і відповідно до цього категоріальний апарат архітектурознавства почав використовуватися для розвитку теоретичних положень архітектури як науки. Особливу роль у теоретичному усвідомленні категорії простору відіграла передова методика викладання архітектури, зокрема лекційні курси (В. О. Таким чином, розвиток архітектурної науки у контексті понятійного апарату-від філософських поглядів на природу простору до формування теоретичної категорії архітектурного простору-веде до уявлення про специфіку й поле подальших досліджень в архітектурознавстві. впровадження в теорію архітектури категорії „архітектурний простір” на початку ХХ ст. не було спонтанним процесом і повязувалося з самоусвідомленням архітектурної творчості на кожному етапі.Араухо: “архітектурний простір являє собою суспільний простір, що включає багато екзистенціальних часткових просторів, організованих за допомогою більш-менш відкритих геометричних схем, які дозволяють задовольнити запити замовника 1/1)”. Виявлено, що з початку ХХ ст. використання у мистецтвознавстві та інших гуманітарних науках формального й структурного методів або результатів, отриманих на основі їх застосування, призвело до формалізації категорії архітектурного простору в студіях, присвячених архітектурі й архітектурній формі. В роботі доведено можливість використання окремих положень структурного й формального методів як передумови для створення методу формального структурування архітектурного простору з конкретним функціональним процесом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ