Дослідження форми держави на прикладі України, її складових частин: форм правління, державних устрою та режиму. Президентсько-парламентська форма. Унітарна держава, демократія як політичний режим. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні.
Підхід до цієї проблемам був різним на різних етапах розвитку суспільства, на різних етапах розвитку теорії держави і права як юридичної науки. За всю історію розвитку держави і права були висловлені десятки, якщо не сотні різних думок і думок з питання про форми держави. Ще в Древній Греції і Римі філософи і юристи висловлювали всілякі, часом вельми суперечливі думки і думки з приводу того, що слід розуміти під формою держави, які форми держави існують, чим вони відрізняються один від одного. Держава це певний спосіб організації суспільства, а також організація публічної політичної влади, що поширюється на все суспільство, виступаюча його офіційним представником і що спирається в необхідних випадках на засоби і заходи примусу. Вивчати ж державу з точки зору його форми, - це означає, в першу чергу, вивчати його будову, його складові частини, внутрішню структуру, основні методи встановлення і здійснення державної власті.Вона констатує сукупність певного кола загальних ознак і взаємозвязків, що характеризують державу як суспільний феномен. Найбільш значущі ознаки держав, у своїй сукупності розкривають найважливіші характеристики форм держави, обєднуються в такі групи: 1. Остання ознака був критерієм розподілу форм держави на правильні (правління здійснюється в інтересах усіх), а неправильні (правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править). Руссо розумів форму держави як структурну організацію вищих державних органів і на цій основі виділяв: 1) монархію - форму держави, в якій владу здійснює одна особа; Своєрідність конкретної форми держави будь-якого історичного періоду визначається, перш за все, ступенем зрілості суспільного і державного життя, задачами і цілями, які ставить перед собою держава.Серед найголовніших причин різноманітності форм держави можна назвати наступні: · Історична традиція розвитку національної державності. Так, стійкість монархічних форм правління в таких країнах, як Великобританія, Швеція, Японія, пояснюється поряд з іншим тим, що монархія у цих державах існувала протягом багатьох століть. Наприклад, прийняття такими країнами, як США, ФРН, Швейцарія, Аргентинська Республіка, Мексиканські Сполучені Штати, федеративної форми державного устрою пояснюється історичними умовами виникнення самої держави, а не національними моментами. Не дивно, що в багатьох колишніх колоніях Великобританії (Тринідад і Тобаго, Ямайка, спочатку в Індії, Пакистані) після проголошення незалежності балу встановлена монархічна форма правління, в той час як колишні колонії республіканської Франції у переважній більшості своїй стали республіками (Республіка Кот-ДІВУАР, Верхня Вольта, Габон, Дагомея, Ісламська Республіка Мавританія). Специфіку форми держави визначає також характер взаємин держави і його органів з недержавними організаціями (партіями, профспілками, громадськими рухами, церквою й іншими організаціями).Він має досить вагомі власні прерогативи. які дозволяють йому діяти незалежно від парламенту і уряду; він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод громадин, має право розпустити парламент, призначати і звільняти деяких посадових особи); Розширено повноваження парламенту, посилені його функції: Установча (участь у формуванні вищих та центральних органів виконавчої влади): Парламент, спираючись на сформовану коаліцію депутатських фракцій і від її імені, вносить пропозиції Президенту щодо кандидатури Премєр-міністра України, а також пропозиції про кандидатури до складу Кабінету Міністрів України; Парламент за поданням Президента України призначає Премєр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, а за поданням Премєр-міністра призначає (раніше була потрібна згода Президента України) інших членів Кабінету Міністрів України, Голів Антимонопольного комітету. Спрощено подолання в парламенті вето Президента на законопроект - якщо Президент України після повторного розгляду закону парламентом його не підписав, такий закон невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і публікується за його підписом. У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обовязків Президента України на період до обрання і вступу на посаду нового Президента України покладається на голову Верховної Ради України (раніше виконання обовязків Президента покладалося на Премєр-міністра України).Унітарна форма державного устрою має місце в багатьох країнах (Англія, Франція, Італія, Угорщина, Монголія та ін.). Унітарна (від лат. unitas - єдність) держава відрізняється політичною єдністю, неподільністю. Парламент, глава держави, уряд поширюють свою владу на територію всієї країни, їх компетенція не обмежується повноваженнями будь-яких місцевих органів. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки вона відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним і культурним реаліям, Як унітарній державі Україна притаманні такі риси, як єдина Конституція, норми якої засто
План
Зміст
Введення
1. Сутність форми держави
1.1 Поняття і структура форми держави
1.2 Причини різноманітності форм держави
2. Форма держави України
2.1 Президентсько-парламентська форма держави Україна
2.2 Унітарна держава як форма державного устрою України
2.3 Демократія як політичний режим в умовах Україна
3. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні
Висновок
Список використаної та рекомендованої літератури
Вывод
Розглянуто три сторони форми держави (форма правління, форма державного устрою, політичний режим) хоч і різні, але все ж таки відносяться до одного явища, вони повинні єдність, органічно звязані між собою, взаємообумовлені в їхніх ознаках. У залежності від конкретно історичних умов розвитку класова боротьба може розгортатися навколо тієї чи іншої сторони форми організації державної влади. Так, наприклад, історії відомі випадки напруженої боротьби за республіку, проти монархії, тобто за зміну форми правління. У післявоєнні роки така боротьба розгорталася в Греції, Бельгії, Іспанії, у ряді країн Арабського Сходу. У певних випадках на перший план внутрішньополітичного розвитку може висуватися форма державного устрою.
Таким чином, узяті в єдності три організації державної влади утворюють форму держави. У процесі розвитку держави мається діалектична взаємозалежність усіх сторін прояву його змісту і всіх граней пристрою й організації цього змісту. Однак і в різних конкретних умовах головне значення для характеристики форми даної держави може переходити від однієї сторони його організації до іншої.
Ясно, що проблема форми держави набуває не тільки теоретичне, а й першорядне практично-політичне значення. Від того, як організована і як реалізується державна влада, залежать ефективність державного керівництва, дієвість управління, престиж і стабільність уряду, стан законності і правопорядку в країні. Ось чому проблема форми держави має досить істотний політичний аспект.
У ході історичного розвитку держави зміст його міняється швидше, ніж форма, що, незважаючи на її активну службову роль, є більш консервативною стороною явища. Існує обєктивне протиріччя між новим змістом і старою формою держави. Це протиріччя вирішується в кінцевому рахунку на користь змісту держави: форма перетерплює зміни відповідно до потреб нового змісту влади.
З наукової точки зору неможливо таке положення, при якому форма держави залишалася б незмінною, незважаючи на зміну змісту цієї держави. Форма держави обслуговує цілком визначений зміст і припиняється з ліквідацією даного змісту. У процесі історичного розвитку державності відбувається постійний процес скидання старої форми, процес її постійного оновлення.
З розглянутих вище питань ми бачимо, що в Україні існує така форма правління, форма державного устрою, а також державно політичний режим які забезпечують розвиток і відновлення незалежної, суверенної Української держави. Хоча в наш час і проявляються деякі ознаки тоталітарного режиму, але все-таки через деякий час про нього забудуть, тому що ми, молоде покоління, за відновлення нашої держави, ми за демократію, і ми сподіваємося, що наші надії на майбутнє здійсняться.
Список литературы
1. Конституция Украины. - Х.: Одиссей, 2010. - 56 с.
2. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов.3-е изд. - М.: Юриспруденция, 2000. - .528 с.
3. ГАРЧЕВАЛ.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украъни. Учебное пособие.2-е издание, исправленное и дополненное. - Симферополь: ДОЛЯ. - 2002. - 300с.
4. Загальна теорія держави і права/ За ред. акад. АПРН України, д-ра юрид. наук, проф.В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 1999.114
5. "Загальна теорія держави і права", за ред. . проф. М.В. Цвіка, доц.В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина - Х: Консул, 2000. - 645 с
6. Загальна теорія держави і права" під ред. проф. Копєйчикова, К, 1997
7. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко Теорія держави і права Академічний курс Підручник Київ Юрінком Інтер 2006
8. Політологія, під ред. Бабкіної О.В. Горбатенка В. П, К, 1998
9. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2004. - 656 с
10. Теорія держави і права. Академічний курс. Підручник. Київ Юрінком Інтер 2006
11. “Теория государства и права" В.Н. Хропанюк, М, 1996
12. Теория государства и права. - Алексеев С.С. Учебник для юридических вузов и факультетов Учебник. - 453 с.
13. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 240 с. - Бібліогр.: с.229-232.)
14. "Теория государства и права", - Волынка К.Г., Бабкина О.В., стр.85-87
Основна література
1. Венгеров А.Б. Теория государства и права. - М., 2000.
2. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2000.
3. Комаров С.А. Теория государства и права. - М., 1999.
4. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996.
5. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. М.Н. Марченко. - М., 1998.
6. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. - М., 2000.
7. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Харьков, 2000.
8. Сурилов А.В. Теория государства и права. - К.; Одесса, 1989.
9. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М., 2001.
10. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М., 1998.
11. Юридична енциклопедія. - К., 2001.
Додаткова література
12. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. - М., 1988.
13. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. - М., 1999.
14. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. - К., 1993.
