Фоновий вміст фтору в ґрунтах різних природно-кліматичних зон України - Реферат

Особливості поведінки фтору в агроекосистемах вивчалися протягом 2001-2004 рр. у трьох природно-кліматичних зонах України - Полісся, Лісостепу та Степу в умовах природних (перелоги) та агроекосистем (польові стаціонарні досліди) на ґрунтах. Протягом 1996-2003 рр. досліджувалися фосфорити родовищ України: Ново-Амвросієвського - фосфоритовий концентрат (25,0% Р2О5), глауконітовий продукт (16,0% Р2О5), Південно-Осиківського - фосфоритовий концентрат (28,0% Р2О5), Осиківського - фосфоритовий концентрат (19,0% Р2О5), Ратнівського - фосфоритовий концентрат (19,0 і 28,0% Р2О5), Здолбунівського - фосфорит (12,6% Р2О5) родовищ та Маневицько-Клеванської фосфоритоносної площі - фосфоритовий концентрат (25,0% Р2О5). Схема польового досліду передбачала вивчення рекомендованої дози - 60 кг/га за вмістом Р2О5 і, для врахування можливості нагромадження полютантів у ґрунті, дози 180 кг/га за вмістом Р2О5. Результати проведених досліджень показали, що між вмістом рухомих форм фтору в ґрунтах і показниками їх фізико-хімічного стану спостерігаються певні тенденції кореляційного звязку, а саме: реакція ґрунтового розчину впливає на кількість лугорозчинної (r=0,596) і кислоторозчинної (r=-0,539) форм фтору - із збільшенням рівня РН кількість кислоторозчинного фтору в грунтах знижується; збільшення в ґрунтах кількості магнію, алюмінію та заліза може призводити до зменшення кислоторозчинного фтору - відмічена зворотна залежність між вмістом цієї форми фтору і кількістю магнію (r=-0,632), кількістю алюмінію (r=-0,576) і кількістю заліза (r=-0,740); із збільшенням кількості гумусу вміст кислоторозчинної форми фтору зменшується, а лугорозчинної - зростає. Дослідження впливу мінеральних добрив на вміст в орному шарі рухомих сполук фтору показало, що під їх впливом відбувалося підвищення вмісту водорозчинного фтору в ґрунтах зони Полісся на 10-38% та зони Степу на 18-96%; лугорозчинного фтору у дерново-середньопідзолистих ґрунтах зони Полісся на 35%, у ґрунтах Лісостепу - чорноземах опідзоленому слабозмитому і звичайному малогумусному - на 11-16 %, а в темно-сірому опідзоленому ґрунті - на 220 %.Спостерігається залежність між рухомістю фтору і кислотно-основними властивостями ґрунтів (r=0,6); вмістом мулистої фракції (r=0,7); кількістю магнію, алюмінію, заліза (r=0,6-0,7). Генетичні особливості формування ґрунтів обумовлюють розподіл рухомих форм фтору за їх профілем. Для більшості ґрунтів зони Полісся і Лісостепу характерним є зменшення водорозчинної, кислоторозчинної та лугорозчинної форм фтору від гумусово-елювіальних горизонтів до материнської породи (в 1,1-6,6 раз); для ґрунтів зони Степу відмічена зворотна залежність - з переходом до материнської породи вміст рухомого фтору збільшується у 1,6-7,6 раз. При застосуванні мінеральних добрив на ґрунтах з нейтральною та лужною реакцією середовища спостерігається його нагромадження в орному шарі ґрунту (чорноземах звичайних ґрунтах його кількість збільшилась на 103-156%). Застосування мінеральних добрив в умовах зрошення на темно-каштанових ґрунтах призводить до активізації процесів міграції фтору та до його вилуговування з гумусових горизонтів в нижні шари ґрунту, що може бути причиною надходження фтору у ґрунтові води.