Фоносемантизм у германських і слов’янських мовах: діахронія та синхронія - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукРоботу виконано на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерство освіти і науки України Науковий консультант доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, завідувач кафедри.Westermann), на зясування фонаційних ознак, які формують асоціативно-символічні значення (далі - АСЗ) фонем і фонестем у лексичних одиницях різних стилістичних рангів (І. А. Сучасна лінгвістика з її орієнтацією на вияв антропоцентризму мови надає змогу по-новому сфокусувати співвідношення звучання - значення та створює умови для переосмислення традиційної лінгвістичної проблематики, повязаної з комунікативною та референційною функціями мови. Використано такі методи дослідження: порівняльно-історичний - для розкриття еволюційних змін і закономірностей розвитку аналізованих близько-та віддаленоспоріднених мов шляхом порівняння їхніх фонологічних систем на різних етапах їхнього формування, а також встановлення спільних та відмінних фоносемантичних констант мов, що зіставляються; зіставний метод - для окреслення спільних і специфічних рис зіставлюваних мов на фонетичному, морфологічному та лексичному рівнях з огляду на артикуляційні бази досліджуваних мов; метод дистрибутивного аналізу - для виокремлення функціональних властивостей фонологічних одиниць шляхом визначення сукупності сполучуваних з ними елементів однакового рівневого статусу; метод компонентного аналізу - для верифікації твердження про те, що одна й та сама семантична ознака в різних мовах може мати різний ієрархічний статус і бути по-різному представленою у мовній системі; метод лінгвістичного опису - для дослідження звязку фонологічних одиниць мови з асоціативно-символічним значенням фонем і фонестем у поетичних текстах досліджуваних мов; метод апроксимативно-кількісного аналізу - для встановлення частоти вживання фонологічних одиниць у чотирьох мовах та визначення їхнього асоціативно-символічного значення; лінгвостатистичний метод використовувався у трьох основних напрямках: для розкриття особливостей авторського стилю, для визначення швидкості мовних змін у часовому просторі, для інтерпретації даних лінгвоквантитативних експериментів з лексичними одиницями, що належать до різних частин мови. Зіставний аналіз фонологічних систем близько-та віддаленоспоріднених мов дав змогу доповнити теорію мовної типології новими даними про специфіку їхньої структури, про фонаційні ознаки, що відображають суттєві риси одиниць мови, формують фоносемантичні константи в германських та словянських мовах, виявляючи асоціативно-символічне значення фонологічних одиниць. Зібраний та описаний в дисертації фактичний матеріал, теоретичне обґрунтування отриманих результатів, концептуальні положення та висновки використовуються в Чернівецькому університеті в теоретичних курсах „Вступ до мовознавства” (розділ „Фонетика і фонологія”), „Історія германських мов” (розділи „Походження і розвиток мови”, „Розвиток системи фонем англійської та німецької мов”), „Вступ до германістики” (розділ „Історія фонетики германських мов”), у курсах стилістики (розділ „Функціональні стилі різносистемних мов”) та лексикології германських і словянських мов (розділ „Вмотивованість як можливий компонент змістовності слова”), у спецкурсах із порівняльної типології мов („Порівняльна типологія української та англійської мов”, „Зіставний аналіз німецької та української фонологічних систем”), із квантитативної лінгвістики (розділ „Лінгвостатистичні експериментальні методи дослідження”).Ці оцінки носії мови не завжди усвідомлюють, проте вони експериментально встановлені й засвідчують вплив звучання на свідомість носія мови. Ladefoged) є певним внеском у теорію фонеми, яка може набувати значення, що, на відміну від лексичного і граматичного значень, має суто ознаковий характер, тобто є асоціативно-символічним і формується, власне, завдяки фонаційним ознакам фонем і фонестем (М. О. Дослідження фоносемантичних констант у мові дає підстави вважати, що власне фонаційні ознаки мовної одиниці та частотне вживання цих ознак у лексичних одиницях з подібними значеннями семантизують фонеми та фонестеми, тобто надають їм асоціативно-символічного значення. Фоносемантичні константи, власне, тісно повязані з цим функціональним аспектом теорії референції, оскільки фонеми можуть мати асоціативно-символічне значення, яке допомагає ідентифікувати лексичну одиницю за наявності символічного значення. Наше експериментальне дослідження підтверджує ідеї попередників щодо наявності асоціативно-символічного значення у фонестем усіх досліджуваних мов, критеріями систематизації є встановлення подібностей та розбіжностей, властивих даному звуковому обєкту й ознак семіологічного функціонування фонестем у мові.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ