Фонетико-морфологічна структура кінця слова й особливості її функціонування в німецькій мові - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПроте зміни відбуваються в межах морфеми і слова в цілому, які істотно впливають на відповідні формальні реалізації одиниць мови. Кінець слова разом з його початком створюють фонетичний контраст у слові, на полюсах якого реалізуються коренева і закореневі морфеми. Серед них започатковано цілий ряд діахронічних досліджень, зокрема монографія В.Г.Таранця, присвячена дослідженню енергетичної структури слова і її розвитку в германських та інших мовах (1981); О.О. Тема реферованої дисертаційної роботи належить до зазначеної вище лінгвістичної проблематики з діахронії слова і полягає у вивченні тенденцій розвитку кінця слова в різні періоди існування німецької мови. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні закономірностей еволюції закореневої структури слова і визначенні особливостей взаємодії фонетичної та граматичної структур в різні періоди розвитку німецької мови.В результаті аналізу різних точок зору в мовознавстві відносно звукових змін вказано на наявність таких двох груп: 1) зміни, що порушують систему (виникнення і зникнення фонем, поява нових звукосполучень) і 2) зміни, що не торкаються фонетичної системи. Вірогідно, що консонантні структури кінця слова представляють із розвитком слова різні корені або сполучення двох морфем - кореня і флексії (buoch, friunt, krumb, pilnt). Про таку особливість кінця слова свідчить також вживання великої кількості фонетичних варіантів звуків в одному й тому ж слові, напр.: p/b, t/d, k/g, k/h/, що підтверджує наявність опозиції глухих і дзвінких, зімкнених і щілинних, шумних і сонорних . На основі цього можна зробити висновки про взаємодію фонетичної і лексико-граматичної структур у кінці слова: у фонетично складних звукоутвореннях реалізуються насамперед складотвірні суфікси й основи, що утворюють похідні та складні слова; флексії переважають у простих за формою словах, розрізняючи лексико-граматичні групи - іменники і дієслова. Таким чином, майже повне оглушення в кінцевій позиції двн. дзвінких b, d, g, зникнення гортанного h, сполуки sk свідчать про істотне фонетичне послаблення у структурі-СС свн. слова в порівнянні з двн. мовою.У ході дослідження фонетико-морфологічної структури слова і її функціональної значущості в різні періоди існування німецької мови було одержані наступні результати: 1. Найбільш частотними виступають одновокальні структури, проте їх частка починаючи з двн. періоду помітно зменшується (пор.: 67,70% - 55,78% - 50,82%). Наведені статистичні дані свідчать про суттєві фонетичні зміни в закореневій частині німецького слова в процесі розвитку мови мови. Серед одновокальних структур у німецькій мові відбувся перерозподіл у їх вагомості в проаналізованих текстах, хоч кількість різних структур у цілому не змінилася. У процесі розвитку мови тут відбулися зміни, в результаті яких випали редуковані голосні й утворилися комбінації приголосних звуків.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ