Фонетико-граматична варіантність в українській мові кінця XVІІІ - початку ХІХ ст. на Слобожанщині (за "Словником мови творів Г. Квітки-Основ"яненка") - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Фонетико-граматична варіантність в українській мові кінця XVIII - початку ХІХ ст. на СлобожанщиніРобота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н.Каразіна Міністерстві освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Венєвцева Любов Василівна, Харківський національний університет імені В. Н.Каразіна, доцент кафедри української мови кандидат філологічних наук Абраїмова Тетяна Вікторівна, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, доцент кафедри українознавства Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, кафедра сучасної української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Із дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Період кінця XVIII - початку ХІХ ст., за нашими спостереженнями, характеризується широкою варіантністю фонетико-морфологічної структури української мови на Слобожанщині. З одного боку, відбулося остаточне розчленування українських земель між різними державами та запровадження кріпацтва на Лівобережній Україні, що спричиняло денаціоналізацію України та стримувало формування національної самосвідомості, а з другого, відкриття у Харкові в 1804 році першого на підросійській Україні університету пожвавило українське культурне життя та сприяло розвиткові української літературної мови. Мета дисертації полягає у висвітленні особливостей функціонування варіантів у слобожанських говорах на рівні фонетики й морфології в процесі внормування української мови та встановленні відповідності тогочасного діалектного мовлення фактам сучасних слобожанських говорів, у зясуванні нормативних тенденцій фонетико-граматичної системи української мови на Слобожанщині наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ ст. o виявити й вивчити вплив творчості Г.Квітки-Основяненка і поетів, представників харківської школи романтиків, на формування літературних норм та простежити ознаки внормування української літературної мови. По-перше, Г.Квітка-Основяненко вживав у своїх творах народно-розмовну мову, а саме слобожанський говір, який до певної міри ліг в основу української літературної мови.Квітки та його сучасників, показують високий рівень відповідності цих рис тенденціям розвитку норм сучасної української літературної мови. У мові творів Г.Ф.Квітки-Основяненка давні о, е майже послідовно перейшли в і, відхилення від загального правила та нечисленні фонетичні варіанти, по-перше, відповідають нормативним тенденціям сучасної української літературної мови, по-друге, ті з них, які не відповідають цим тенденціям, виникли внаслідок аналогійного впливу російської мови (особливо в професійно маркованій лексиці), староукраїнської традиції і є дотепер властивими сучасним слобожанським говорам. Результати дослідження прийменника-префікса від (від-) / од (од-) в українській мові кінця XVIII - початку ХІХ ст. на Слобожанщині дають підставу констатувати, що лінгвістичні пріоритети Г.Квітки-Основяненка більшою мірою відповідають сучасним нормативним тенденціям порівняно з мовою творів його сучасників - поетів-романтиків, які віддавали перевагу фонетичному варіанту од із метою милозвучності та відповідно до вимог ритмомелодики. Рефлексація давніх о, е у мові творів Г.Квітки-Основяненка та його сучасників загалом не відрізняється від сучасної української літературної мови. Особливості рефлексації давніх о, е у мові творів Г.Квітки ближчі до сучасного їх стану, ніж подібні явища, представлені у мові творчості харківських поетів-романтиків, та відповідають основним тенденціям розвитку сучасної української літературної мови.

2. Основний зміст роботи