Фонетико-графічні особливості пікардійського діалекту старофранцузької мови (на матеріалі поезії ХІІІ століття) - Автореферат

Київський національний лінгвістичний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЗахист відбудеться 10.01.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (03680, МПС, Київ-150, вул. У дисертації здійснено порівняльну характеристику системи вокалізму і консонантизму пікардійського діалекту, старофранцузької та сучасної французької мов, встановлено основні розбіжності між графемами пікардійського діалекту і старофранцузької мови, виявлено основний фонографічний інвентар для передачі голосних і приголосних фонем. Результати дослідження дають змогу стверджувати, що певні фонетичні процеси відбулися у пікардійському діалекті раніше, ніж у старофранцузькій мові, що свідчить про вплив пікардійського діалекту на розвиток фонетичної системи французької мови. Результаты исследования позволяют говорить об определенной степени влияния пикардского диалекта на формирование общенародного письменно-литературного французского языка.Існує гіпотеза, що початок формування французької мови можна віднести до кінця ХІІІ ст., коли Іль-де-Франс став центром територіального і політичного обєднання Франції (В. Фослер) про те, що основою французької мови став франсійський діалект, але в сучасній лінгвістичній літературі є багато інших досліджень, присвячених вивченню діалектної бази французької мови, де розглядаються основні особливості функціонування нормандського, пікардійського та інших французьких діалектів. Пікардійський діалект того періоду відігравав домінуючу роль серед інших діалектів і конкурував з діалектом Парижа (Р. Поглиблення знань про стародавній стан мови на наукових засадах є реальним тільки через вивчення графіки писемних памяток, тому ми звернулися до поезії - єдиної групи літературних памяток, що збереглася з часів розвитку пікардійського діалекту. вокалізм консонантизм пікардійський французький У роботі комплексно використовуються такі методи мовознавчого дослідження: методи зіставлення мовних явищ - для встановлення взаємозвязку між старофранцузькою мовою, пікардійським діалектом і сучасною французькою мовою; дескриптивний метод, за допомогою якого встановлювалися основні фонетико-графічні особливості пікардійського діалекту ХІІІ століття; метод лінгвістичного спостереження - для інвентаризації, систематизації та класифікації графічних одиниць.Якщо уявити співвідношення форм існування мови у вигляді піраміди, то діалекти будуть розташовані в її основі, у середині - койне (узагальнений тип усного мовлення, засіб спілкування, який гарантує постійну комунікативну єдність будь-якого регіону), арго та професійні жаргони. Таким чином, діалект є особливою формою існування мови, яка має свої лінгвістичні та соціоісторичні функції. Пікардійський скрипт, який використовувався для написання як літературних творів, так і адміністративних документів, був писемною мовою, яка шліфувалася клерками та поетами і була вже загальною, основні елементи якої вже почали проникати у більшість діалектів мови "oпl". На відміну від старофранцузької мови, у пікардійському діалекті існувало дві фонеми [ц], [ц], які є і в сучасній французькій мові, та звук [ь], якого у старофранцузькій мові не було, але він є в сучасній французькій мові. Пікардійська вокалічна система ХІІІ ст. має більше спільного з сучасною французькою мовою, ніж зі старофранцузькою, тобто вокалічна система пікардійського діалекту ХІІІ ст. була більш розвинутою, ніж старофранцузька, і певною мірою впливала на розвиток вокалічної системи французької мови.За їх кількістю пікардійський діалект перевищував старофранцузьку мову, яка не мала монограм е, и, п, ь, y, я, w. Графічний інвентар пікардійського діалекту використовував характерні засоби позначення звуків на письмі, насамперед літерну діакритику, діакритичні знаки та подвоєння літер, які раніше не вживалися у старофранцузькій мові. Це дозволяє стверджувати, що старофранцузька мова запозичила певну кількість багатолітерних графем з пікардійського діалекту, які з часом перетворилися в орфограми. Відсутність чітко зумовлених норм уживання монограм, диграм та триграм у пікардійському діалекті сприяла широкому використанню синонімічних графічних засобів, що свідчить про відсутність єдиної орфографічної норми і в пікардійському діалекті, й у старофранцузькій мові. Незважаючи на широку парадигму графічних засобів, для пікардійського діалекту, на відміну від старофранцузької мови, не було характерним використання складних орфограм.

Основний зміст роботи