Предмет дослідження фонетики. Артикуляційно-акустична класифікація голосних звуків та приголосних звуків. Позиційні та комбінаторні зміни звуків. Поняття орфоепії, орфоепічної норми. Принципи української графіки, алфавіт. Принципи української орфографії.
Аннотация к работе
Фонетика, орфоепія, орфографія сучасної української літературної мовиПри визначенні і виділенні фонеми враховуються лише ті артикуляційно-акустичні ознаки звуків, завдяки яким може бути в цілому протиставлена фонема тій або іншій фонемі й по сукупності яких відрізняється від усіх інших фонем. Звуки у мові виступають у складі слова, тобто в сполученні інших звуків. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що: фонема - соціальне явище (тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми); звук - величина залежна (у слові боротьба звук [т"] під впливом сусіднього [д] вимовляється як [д"], однак цей звук [д"] представляє фонему /т/); в одному звукові можуть збігатися дві фонеми (сміється [смійец":а] звук [ц":] представляє фонеми /т"/ і /с"/).Залежно від положення язика у ротовій порожнині голосні класифікують: за місцем артикуляції (відповідно до горизонтального руху язика) на голосні переднього, середнього й заднього ряду;За участю голосу й шуму: Сонорні (складаються з голосу і шуму при перевазі голосу; за акустичними властивостями нагадують голосні, а за артикуляцією приголосні. дзвінкі б д д" з з" дж дз дз" г ґ ж Між активним і пасивним органом утворюється тісне зімкнення, яке з силою розривається під тиском повітряного струменя, виникає специфічний вибух, тому їх називають ще вибуховими, проривними [б] - [п], [д], - [т], [д"] - [т"], [ґ] - [к] Повітря не прориває перешкоду, а виходить через носову порожнину [м], [н], [н"] Активний мовний орган утворює з пасивним зімкнення, яке поступово переходить у щілину [дж] - [ч], [дз] - [ц], [дз"] - [ц"]. Активний мовний орган наближається до пассивного, утворює посередині вузьку щілину, через яку виходить повітря [в], [ф], [з], [с], [з"], [с"], [ж], [ш], [г], [х], [л], [л"], [й]У мовленнєвому потоці, коли звуки вимовляються у безпосередній послідовності вряд, відбувається своєрідне накладання (артикуляції кінцевої і початкової фаз сусідніх звуків або й цілих звуків) - коартикуляція, що спричиняється до різних їх видозмін Позиційні зміни звуків залежать від наголосу та положення в слові чи складі. Акомодація (пристосування) - зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків різних категорій (голосних і приголосних) В українській мові [д, т, з, с, ц, л, н] перед [і] помякшуються, а [б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, дж] напівпомякшуються. Асиміляція (уподібнення) - зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків тієї самої категорії: [дніпро"] > [дніпро"]. Значок подовженого звука [:], пор.: [знан?:а] У фонематичній транскрипції передаємо не модифіковані звуки, а їх узагальнені образи - фонеми Звук [б’] є виявом фонеми /б/, тому: /біг/ Звук [еи] є виявом фонеми /е/, отже: /село/ Звук [ие] є виявом фонеми /и/, відтак: /зима/ Звук [у] є виявом фонеми /в/, тому: /мав/ Звук [i] є виявом фонеми /й/, тому: /рай/ Подовжений звук позначають двома однаковими фонемами, пор.: /знан?н?а/Терміном орфоепія позначають систему загальноприйнятих правил літературної вимови, які забезпечують єдність звукового оформлення мови відповідно до її національних норм. Орфоепія - це невідємна складова культури мовлення, основною вимогою якої є дотримання літературниї норм вимови звуків і звукосполучень у мовному потоці та правильне наголошування слів. Відхилення від них порушує мовне спілкування й зумовлює нерідко правописні помилки, а отже, негативно впливає на культуру усного й писемного мовлення. До основних орфоепічних правил належать, зокрема, такі: чітка, виразна вимова голосних звуків [а], [о], [у], [і] у будь-якій позиції. Незначним відхиленням від цього правила є вимова звука [о] у ненаголошеній позиції перед наголошеним складом і звуками [у] та [і], коли цей звук вимовляється з призвуком, наближеним до [у];Співвідношення писемних знаків (літер) із фонтичною системою мови регулює графіка. Українську графіку вважають однією з найдосконаліших, оскільки більшість літер українського алфавіту відповідає одному звукові (напр., вода, сад, той, лоза, вузо, око, риба, чотири, знати, далеко, туди тощо). Сукупність усіх літер (букв), уживаних у мові і розміщених у певному усталеному порядку, має назву алфавіт. Повної відповідності між літерами (буквами) і звуками, які вони позначають, немає. У переважній більшості буква позначає один звук, проте одна буква може передавати й два звуки, або для позначення одного звука вживатися дві букви: Букви ї і щ завжди передають по два звуки: ї [ji]: їхати [jiхатие] - 5б., 6 зв. щ [шч]: щавель [шчавел"] - 6б., 6.зв.Орфографія регулює правильне написання слів, окремих частин слова (префіксів, суфіксів, закінчень), а також написання слів з великої літери, разом, окремо та через дефіс. Спираючись на графіку, орфографія ґрунтується на певних принципах, які покладено в основу правильної передачі на письмі звуків, слів і їхніх частин. Фонетичний принцип покладено в основу написання слів, у яких к