Предмет дослідження фонетики. Артикуляційно-акустична класифікація голосних звуків та приголосних звуків. Позиційні та комбінаторні зміни звуків. Поняття орфоепії, орфоепічної норми. Принципи української графіки, алфавіт. Принципи української орфографії.
При низкой оригинальности работы "Фонетика, орфоепія, орфографія сучасної української літературної мови", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Фонетика, орфоепія, орфографія сучасної української літературної мовиПри визначенні і виділенні фонеми враховуються лише ті артикуляційно-акустичні ознаки звуків, завдяки яким може бути в цілому протиставлена фонема тій або іншій фонемі й по сукупності яких відрізняється від усіх інших фонем. Звуки у мові виступають у складі слова, тобто в сполученні інших звуків. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що: фонема - соціальне явище (тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми); звук - величина залежна (у слові боротьба звук [т"] під впливом сусіднього [д] вимовляється як [д"], однак цей звук [д"] представляє фонему /т/); в одному звукові можуть збігатися дві фонеми (сміється [смійец":а] звук [ц":] представляє фонеми /т"/ і /с"/).Залежно від положення язика у ротовій порожнині голосні класифікують: за місцем артикуляції (відповідно до горизонтального руху язика) на голосні переднього, середнього й заднього ряду;За участю голосу й шуму: Сонорні (складаються з голосу і шуму при перевазі голосу; за акустичними властивостями нагадують голосні, а за артикуляцією приголосні. дзвінкі б д д" з з" дж дз дз" г ґ ж Між активним і пасивним органом утворюється тісне зімкнення, яке з силою розривається під тиском повітряного струменя, виникає специфічний вибух, тому їх називають ще вибуховими, проривними [б] - [п], [д], - [т], [д"] - [т"], [ґ] - [к] Повітря не прориває перешкоду, а виходить через носову порожнину [м], [н], [н"] Активний мовний орган утворює з пасивним зімкнення, яке поступово переходить у щілину [дж] - [ч], [дз] - [ц], [дз"] - [ц"]. Активний мовний орган наближається до пассивного, утворює посередині вузьку щілину, через яку виходить повітря [в], [ф], [з], [с], [з"], [с"], [ж], [ш], [г], [х], [л], [л"], [й]У мовленнєвому потоці, коли звуки вимовляються у безпосередній послідовності вряд, відбувається своєрідне накладання (артикуляції кінцевої і початкової фаз сусідніх звуків або й цілих звуків) - коартикуляція, що спричиняється до різних їх видозмін Позиційні зміни звуків залежать від наголосу та положення в слові чи складі. Акомодація (пристосування) - зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків різних категорій (голосних і приголосних) В українській мові [д, т, з, с, ц, л, н] перед [і] помякшуються, а [б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, дж] напівпомякшуються. Асиміляція (уподібнення) - зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків тієї самої категорії: [дніпро"] > [дніпро"]. Значок подовженого звука [:], пор.: [знан?:а] У фонематичній транскрипції передаємо не модифіковані звуки, а їх узагальнені образи - фонеми Звук [б’] є виявом фонеми /б/, тому: /біг/ Звук [еи] є виявом фонеми /е/, отже: /село/ Звук [ие] є виявом фонеми /и/, відтак: /зима/ Звук [у] є виявом фонеми /в/, тому: /мав/ Звук [i] є виявом фонеми /й/, тому: /рай/ Подовжений звук позначають двома однаковими фонемами, пор.: /знан?н?а/Терміном орфоепія позначають систему загальноприйнятих правил літературної вимови, які забезпечують єдність звукового оформлення мови відповідно до її національних норм. Орфоепія - це невідємна складова культури мовлення, основною вимогою якої є дотримання літературниї норм вимови звуків і звукосполучень у мовному потоці та правильне наголошування слів. Відхилення від них порушує мовне спілкування й зумовлює нерідко правописні помилки, а отже, негативно впливає на культуру усного й писемного мовлення. До основних орфоепічних правил належать, зокрема, такі: чітка, виразна вимова голосних звуків [а], [о], [у], [і] у будь-якій позиції. Незначним відхиленням від цього правила є вимова звука [о] у ненаголошеній позиції перед наголошеним складом і звуками [у] та [і], коли цей звук вимовляється з призвуком, наближеним до [у];Співвідношення писемних знаків (літер) із фонтичною системою мови регулює графіка. Українську графіку вважають однією з найдосконаліших, оскільки більшість літер українського алфавіту відповідає одному звукові (напр., вода, сад, той, лоза, вузо, око, риба, чотири, знати, далеко, туди тощо). Сукупність усіх літер (букв), уживаних у мові і розміщених у певному усталеному порядку, має назву алфавіт. Повної відповідності між літерами (буквами) і звуками, які вони позначають, немає. У переважній більшості буква позначає один звук, проте одна буква може передавати й два звуки, або для позначення одного звука вживатися дві букви: Букви ї і щ завжди передають по два звуки: ї [ji]: їхати [jiхатие] - 5б., 6 зв. щ [шч]: щавель [шчавел"] - 6б., 6.зв.Орфографія регулює правильне написання слів, окремих частин слова (префіксів, суфіксів, закінчень), а також написання слів з великої літери, разом, окремо та через дефіс. Спираючись на графіку, орфографія ґрунтується на певних принципах, які покладено в основу правильної передачі на письмі звуків, слів і їхніх частин. Фонетичний принцип покладено в основу написання слів, у яких к
