Головні методики дослідження взаємозв"язків фольклору й літератури у світовій фольклористиці та літературознавстві. Визначення філософської основи. Доцільність використання терміна "словесна культура". Реконструкція праформи давньоукраїнської версії.
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 17 червня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.15 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. У дисертації розроблено новий напрям дослідження взаємин фольклору й української літератури, а саме порівняльне вивчення спадкоємних звязків національних “словесних культур” як певних фольклорно-літературних спільностей. Подано прогноз щодо майбутніх трансформацій фольклору і літератури як генетично споріднених форм “словесної культури” людства. Целесообразность разработки предложенного в диссертации направления обосновывается в критическом обзоре существующих методик изучения внутринациональных фольклорно-литературных связей, где реферированы и результаты собственных исследований диссертанта в этой области, в том числе и открытых им или по-новому интерпретированных памятников древнерусской литературы и украинского фольклора. Экспериментальная проверка модели наследственных связей национальных “словесных культур” проведена на материале украинского и русского фольклора и литературы, а в качестве субъектов унаследования избраны мотифема (ядерная сюжетная конструкция, несущая определенное идеологическое содержание), мифологема и жанр.Актуальність теми дисертації, передусім, і визначається тим, що в ній пропонується один із невикористаних поки що в нашій філології шляхів вирізнення, наукової ідентифікації та реконструкції духовних реалій передукраїнства, а також вивчення функціонування певних їх трансформацій (на рівнях ідеологічних комплексів, сюжетики, жанру, символіки тощо) в українському фольклорі, у давній українській літературі та в літературі Нового часу. З іншого ж боку, дослідження їхніх рецепції та функціонування спроможне, як виявляється, суттєво збагатити й наші уявлення про світоглядне підґрунтя й естетичну своєрідність деяких памяток вітчизняного фольклору й літератури. Таким чином, дослідження ведеться на матеріалі українського фольклору й літератури та отримує результати, важливі саме для історії фольклору й історії української літератури, але за допомогою пошукової методики, яка, з одного боку, застосовується при вивченні фольклорно-літературних взаємодій, а з другого, використовує прийоми реконструкції з методичного арсеналу фольклористичної текстології та порівняльно-історичного мовознавства. Обєкт вивчення в філології взагалі, а при дослідженні фольклорно-літературних звязків зокрема, має складність абсолютну, проте предмет конкретного дослідження становить лише певний сегмент його, який на даному етапі розвитку науки стає доступним для наукового спостереження й осмислення. При цьому в розділі першому “ВЗАЄМОЗВЯЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ Літератури З ФОЛЬКЛОРОМ У СВІТЛІ СВІТОВОЇ ТРАДИЦІЇ ВИВЧЕННЯ ГЕНЕТИЧНОГО АСПЕКТУ ФОЛЬКЛОРНО-ЛІТЕРАТУРНИХ ВЗАЄМИН" власні дослідження здобувача в галузі зазначеної проблематики лише реферуються, а в розділі другому “МЕТОДОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ СПАДКОЄМНИХ ЗВЯЗКІВ ЯК ОДНОГО З НАПРЯМКІВ генетичного ДОСЛІДЖЕННЯ ФОЛЬКЛОРИЗМУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ", де обґрунтовується й описується пропонований у дисертації підхід до вивчення фольклорно-літературних взаємин, конкретні спостереження виступають лише як необхідні ілюстрації дії “механізму” спадкоємних звязків, тобто теж мають допоміжний характер.Починається ж розділ з обговорення питання про принципову двобічність або обопільний характер звязків між фольклором і літературою, що було поставлене, як це показує автор, вже в першому науковому дослідженні цієї проблеми Т. Структуру таких першозаписів моделюють, з одного боку, сучасні “самозаписи” традиційних інформантів, а з іншого - романтичні фольклористичні містифікації письменників уже Нового часу, що ніби відтворюють первісну культурну єдність інформанта і записувача, а водночас - формують у свідомості інтелігенції (зокрема української) певний стереотип сприймання такої письменницької "допомоги" усній традиції. У розмові про результати впливу літератури на фольклор доводиться звернутись і до напряму фольклористичних студій, що в Україні розвивався ще в першій половині XIX ст. З іншого боку, власні спостереження переконують дисертанта в тому, що вивчення фольклорно-літературних звязків можна розглядати як міждисциплінарне дослідження, обидва обєкти якого виступають як суверенні та мають бути рівноцінними для дослідника.. Вважаємо, що при дослідженні спадкоємних звязків певні процедури з методики студій над інтертекстуальністю варто використовувати лише на лініях успадкування, що знаходяться у сфері певної національної літератури або національного ж фольклору, а також і між фольклором і літературою певної нації в тому особливому випадку, коли діячі літератури відчувають особливу спорідненість між власною індивідуальною творчістю та усною традицією свого народу - як це було в українській літературі першої половини XIX ст.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
