Руйнування літературних канонів, заперечення традиційних вимог до змісту і форми художнього твору, епатажність, експериментаторство - характерні риси постмодерної епохи. Марії Матіос - одна з найяскравіших постатей у новітній українській літературі.
При низкой оригинальности работы "Фольклорні модуси роману М. Матіос "майже ніколи не навпаки": семантика соціально-побутових кодів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У сучасному гуманітарному просторі актуалізується проблема дефініції та взаємодії масової й елітарної літератур. Романенко, особливістю сучасної доби є те, що «канонічна модель жанру, представленого як ідеальна літературна норма, у літературному та науковому дискурсі ХХ століття похитнулася через розмивання жанрових меж та поступове нівелювання кордонів між високою та масовою літературою». Кавелті, говорячи про оповідну модель художнього твору, розуміє її як таку, що репрезентована в образах, символах, мотивах і міфах конкретної культури та вказує на здатність формульної літератури «використовувати стереотипні характери і ситуації таким чином, щоб вони почали жити новим і цікавим життям». О. Романенко трактує масову літературу і фольклор як «особливі семіосфери, засновані на естетиці повторення та варіюванні кодів, знаків, символів, сюжетів тощо», і доводить, що «у масовій літературі відбувається трансформація культурних кодів, символів, сюжетів фольклору». Харчук, твори письменниці, «навіть ті, в яких вона намагається «законсервувати час і людину», «осмислити буття у різних його проявах», переважно належать до масової літератури, яку критика подає як загальнонаціональний контекст», оскільки регіональну ідею, що надає творам письменниці особливого колориту, авторка «свідомо підпорядковує її загальнонаціональному контексту, тобто масовому сприйняттю».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
