Визначення ролі М. Драгоманова в історії української фольклористики на основі аналізу його наукового доробку. З"ясування наукової новизни "драгоманівської едиторської трилогії"про українську народну пісенність в контексті позитивістських досліджень.
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАЗахист відбудеться «5» жовтня 1999 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.15 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, Київ-17, бульвар Тараса Шевченка, 14. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул.Володимирська, 58) Дисертацію присвячено дослідженню наукової спадщини визначного фольклориста, історика, літературознавця, публіциста Михайла Драгоманова. The Dissertation is devoted to the research of scientific heritage of outstanding specialist in folklore and literature, historian and publiccist Mychailo Dragomanov. Як слушно зауважували дослідники спадщини ученого, його інтереси сягали від історії античності і релігієзнавства до фольклору різних народів, передусім українського, від проблем національної школи до правознавства, від організації підцензурної преси до організації радикальної партії, від конкретних оцінок словянського питання на Балканах до задумів створити нарис історії цивілізації в Україні, від дописування у численні вітчизняні і зарубіжні періодичні органи до пропаганди культурної спадщини “українського і російського народів у Європі і так далі - всі вони слугували пізнанню особливостей європейської цивілізації і виясненню на цьому тлі можливостей і перспектив української нації”.У першому Розділі “М.Драгоманов - представник культурно-історичного напряму в українській фольклористиці ХІХ ст.” аналізується процес становлення та розвитку вітчизняної фольклористики у ХІХ ст., засвоєння нею загальноєвропейських теоретичних моделей та формування власних дослідницьких методів, зумовлених суспільно-історичними процесами в Україні. У структурі українських фольклорних збірників епохи романтизму значне місце відводилося історичній проблематиці, думам, пісням, легендам про козаччину, що засвідчує особливу позицію упорядників та видавців - до певної міри “завуальовану” мету відродження національної свідомості мас, протистояння колоніальній психології, меншовартості, яка насаджувалася в Україні державами-сусідами. (№1, без підпису) у статті “Народна белетристика”, авторство якої стало відоме з листа М.Драгоманова до М.Бучинського (31.08.1871р.), автор (М.Драгоманов), аналізуючи фольклористичний процес у І пол. З увагами М.Драгоманова”, статтях, рецензіях, значна частина яких увійшла до “Розвідок про українську народну словесність і письменство”, зокрема “Україна в її словесності”, “Українські пісні про волю селян”, “Псування українських народних пісень”, “Фатальна вдова (карно-психологічна тема в народній пісні)” та ін. Аналіз цих досліджень і видань спонукає до висновку, що у народній поезії М.Драгоманов насамперед вбачав відображення психології народу: “Така річ, як поезія простонародна, та й писана, не живе сама по собі, без психологічного ґрунту.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
