Фольклористична спадщина братів Рудченків — Івана Білика й Панаса Мирного - Автореферат

Київський університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться “__5__”___жовтня________ 1999 р. о __10____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 Київського університету імені Тараса Шевченка (252030, Київ-30, бульвар Тараса Шевченка,14). З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул.Володимирська, 58). Захищається дисертація, яка містить дослідження фольклорних, етнографічних записів і фольклористичної діяльності братів Рудченків у контексті української фольклористики другої половини 19 ст. В первом разделе - "Фольклористическая деяльность братьев Рудченко (Ивана Билыка и Панаса Мирного) в полифонии исследовательских проблем конца 19 - начала 20 века" освещаются те биографические сведения, которые связаны с формированием устойчивого интереса братьев Рудченко к сбору и осмыслению народнопоэтических сочинений. Первой (к тому же прижизненной) биографией И.Рудченко является биография, написанная О.Пипиным на основе тех материалов, которые были присланы самим И.Рудченко.Т.Шевченка НАН України, Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського, Полтавського краєзнавчого музею, Полтавського державного літературно-меморіального музею Панаса Мирного дає можливість відтворити яскраву сторінку історії української фольклористики, культури та належно оцінити велику кількість маловідомих і рідкісних матеріалів. Джерельну базу дисертаційного дослідження склали опубліковані й рукописні матеріали, пов‘язані з життям і фольклористичною діяльністю братів Рудченків, що зберігаються в рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України, Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України, у Національній бібліотеці України ім.В.І.Вернадського, Полтавському краєзнавчому музеї, Полтавському державному літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного. Мета дослідження - детально проаналізувати й осмислити фольклористично-етнографічну діяльність братів Рудченків у галузі збирання, публікування, дослідження і пропагування української народної творчості; висвітлити принципи записування, систематизації та коментування ними фольклорних текстів; визначити внесок Івана Білика та Панаса Мирного в українську фольклористику 60-70-х рр. 19 ст., а також вплив, який мала їх діяльність на фольклористів наступних поколінь. Відомий дослідник української літератури й фольклору М.Сиваченко, який опрацював рукописне зібрання І.Рудченка у відділі рукописів і рідкісних книг Бібліотеки Академії наук СРСР (тепер - Санкт-Петербург), у розвідці "Іван Рудченко як збирач і публікатор українських народних казок" наводить широкий витяг із спогадів І.Рудченка про його перші записи казок - "він розумів усю складність записування казок, підходив до цієї роботи з почуттям великої відповідальності, над усе прагнув до точності запису, а відтак - що особливо цікаво - вводив у практику запису повторне прослуховування і контрольне виправлення, намагався зрозуміти психологію оповідача". Відома у 20-х роках 20 ст. дослідниця-літературознавець Є.Рудинська, проаналізувавши багатий матеріал до життєпису І.Рудченка (некрологи в "Україні" та в "Історичному віснику" за 1905 рік, біографію, що її написав Панас Рудченко (Панас Мирний), документи родини Рудченків, рукописи творів та етнографічні записи, що зберігалися тоді в Державному Полтавському музеї), звертає увагу насамперед на методи фольклористичної праці І.Рудченка.