Фольклористична думка в Галичині 20-30 років ХХ століття (К. Сосенко, Ф. Колесса, І. Свєнціцький) - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі української фольклористики імені Ф.Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Денисюк Іван Овксентійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української фольклористики імені Ф.Колесси Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кирчів Роман Федорович, Інститут народознавства НАН України, старший науковий співробітник кандидат філологічних наук, Шурко Леонід Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, асистент кафедри фольклористики Захист відбудеться "5" червня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.В УРСР розпочала діяти політика "українізації", що сприяло розвитку саме української культури і науки, але, зрозуміло, з певним радянським обрамленням. У цей час була створена ВУАН, у якій фольклористикою займалися установи Історико-філологічного відділу: Етнографічна комісія (М.Сумцов, А.Лобода); Кабінет музичної етнографії (К.Квітка); Культурно-історична комісія та Кабінет примітивної культури і її пережитків у побуті й фольклорі України (К.Грушевська); Історична секція (М.Грушевський). Працівники ВУАН на чолі з М.Грушевським видавали "Етнографічний вісник" (1925-1932), журнали "Україна" (1924-1930), "Первісне громадянство" (1926-1930) та ін., що публікували дослідження і з фольклористики. Зявилося ряд статей про його життя і творчість, серед яких чільне місце посідає розвідка М.Грушевського "Малороссийские песни" М.Максимовича і століття української наукової праці", вміщена у шостій книзі журналу "Україна" за 1927 р. Однак згортання політики "українізації" на початку 30-х років, масові репресії і знищення діячів української науки і культури, закриття ВУАН унеможливили дальший розвиток фольклористики в УРСР та створили вакуум у науці про фольклор аж до післявоєнного періоду, коли у фольклористику прийшов Максим Рильський.У праці "Етнологійні культурні круги" (1926) В.Шмідт виокремив сім етапів культурного розвитку на основі таких чинників, як суспільний лад, релігія, матеріальна культура: 1) екзогамно-моногамний, або пракультурний круг; 2) екзогамно-статево-тотемний круг; 3) екзогамно-рівноправний круг, або культура бумеранга; 4) екзогамно-патріархальний круг, або тотемна культура; 5) екзогамно-матріархальний круг; 6) вільно-матріархальний круг; 7) вільно-патріархальний круг. Будучи провінційним священиком, К.Сосенко написав ґрунтовні праці: "Про містику гаїлок" (1922), "Пражерело українського релігійного світогляду" (1923), "Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечера" (1928), "Про назви місяців на Україні" (1931-1932). До аналізу колядок і щедрівок дослідник залучив міфологічну теорію, використав історико-порівняльні студії української та давньоіранської культур. При зясуванні методологічних постулатів дослідника проаналізовано найістотніші його фольклористичні розвідки: "Про вагу наукових дослідів над усною словесністю" (1922), "Українська народна пісня у найновішій фазі свого розвитку" (1928), "Українська народна пісня на переломі XVII-XVIII вв." (1928), "Балада про дочку-пташку в словянській народній поезії" (1936-1937), а також підручник "Українська усна словесність" (1938). У вступі до праці "Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і похоронних голосінь" (1920-1921) Ф.Колесса констатував, що "доси не переведено і не вияснено навіть границі межи думами й піснями; в результаті виходить переплутуванє дум із піснями, що вражає особливо в наукових колах".В історії української фольклористики досі існують маловивчені періоди її розвитку, що були штучно вилучені з наукового процесу у радянський час. У дисертації здійснено теоретичні узагальнення стану досліджень народнопоетичної творчості цього періоду і запропоновано новий підхід до характеристики наукової спадщини К.Сосенка, Ф.Колесси й І.Свєнціцького. Аналіз фольклористичного процесу у Східній Україні та Галичині дозволив виявити високий науковий рівень праць над усною словесністю 1920-1930 рр., зясувати методологію провідних фольклористів та їх приналежність до тогочасних європейських наукових шкіл. ХХ ст. в Україні домінували методи культурно-історичної, історико-порівняльної, неоміфологічної та інших шкіл, які ефективно функціонували також і в західноєвропейській науці. Однак специфіка усної словесності українців зумовила застосування теорії культурних кругів К.Сосенком із певними видозмінами, зокрема залучення міфологічної теорії, історико-порівняльного методу з елементами етимологічних реконструкцій.

Основний зміст роботи