Проблема "стискання" часу як художнього прийому в творчості Лесі Українки на прикладі поем "Адвокат Мартіан", "У пущі". Семантика образів клепсидри, сонячного годинника. Синтез культурологічних концепцій кількох сторіч, характерний для стилю Л. Українки.
При низкой оригинальности работы "Фокус художнього часу в культурному просторі драматургії Лесі Українки", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Фокус художнього часу в культурному просторі драматургії Лесі УкраїнкиОднак нині переконливим вбачається твердженням, що людство перебуває в епосі кризи історії, репресивної і обмежувальної у своїй сутності, що зумовило “переорієнтацією суспільства з часового на просторове мислення та з відходом від модерних уявлень про час загалом” [3, 18]. Разом з тим в останні десятиліття науковці інтенсивно почали вивчати феномен “стискання” часу й простору, осмислювати специфіку потужного механізму цих метаморфоз. Серед авторитетних концепцій, що заслуговують уваги літературознавців, варто виділити систему поглядів Ентоні Гідденса, який доводить: поняття простору й часу можуть інтерпретуватися тільки як постійне спадкоємне змішання присутності й відсутності. Навіть у її першій драмі “Блакитна троянда” читаються пласти кодифікацій щонайменше середньовіччя, романтизму та символізму, а разом з тим імпліцитне бажання витворення свого світу, де пануватимуть не загальноприйняті для свого часу закони людського співжиття. Слово “час” є наскрізним у тексті, він з різного приводу турбує мовців, котрі ним оперують, як-от: “короткий час”, “той час минувся”, “під час облоги”, “в час роботи”, “то я не буду відбирати часу” і т.п.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
