Флоролексеми в українській поезії другої половини ХХ століття: функціонально-стилістичний аспект - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: "ФЛОРОЛЕКСЕМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ"Робота виконана на кафедрі української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України Торчинський Михайло Миколайович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри української мови Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор філологічних наук, професор Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені Плющ Надія Прокопівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови Захист відбудеться „18” квітня 2003 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 Київського національного університету імені Тараса ШевченкаНа рубежі ХХ і ХХІ століть значно активізувалася увага вчених до слова як мовно-функціональної одиниці, зросла зацікавленість дослідників проблемами визначення та реалізації у художньому мовленні семантико-стилістичного потенціалу слів різних тематичних груп, оскільки саме словесному матеріалу належить провідна роль серед елементів зображально-виражальної структури художнього тексту. Досліджувалися колористичні найменування (Бабій І.М., Пустовіт Л.О., Рудь О.М., Чікало М.І., Шулінова Л.В.), темпоральні номінанти (Кудряшова М.В.), назви космічних обєктів (Берест Т.М., Данилюк Н.О., Ковалевська Т.Ю.), фаунолексеми (Берест Т.М., Богуцька А.І., Данилюк Н.О.), флоронайменування (Голоюх Л.В., Данилюк Н.О., Єщенко Т.А., Калашник В.С., Кудряшова М.В., Подолян І.Є., Савченко Л.Г., Сімович О.І., Ставицька Л.О., Шапошникова І.В.), лексеми на позначення коштовних каменів (Савченко Л.Г.) тощо. Флористичні найменування належать до найдавніших шарів лексики, що проявляється насамперед у своєрідності їхнього функціонування; вивчення їх як засобів емоційно-експресивного впливу зумовлене глибокою традиційністю використань рослинних номінацій у текстах різного стилю і жанру - від давніх писемних памяток, народнопоетичних джерел до сучасних літературних художніх уживань. Увага до вивчення цих одиниць у функціонально-стилістичному діапазоні також вмотивована намаганням глибоко проникнути у творчу лабораторію сучасних митців слова, розкрити особливості сприйняття і відображення національно-мовної картини світу, визначити співвідношення між новаторством і традиціями, зясувати ідейно-тематичний задум твору, неповторний вияв авторського світобачення. Отже, відсутність систематизованого опису флористичних одиниць у лінгвостилістиці та необхідність детального розгляду закономірностей їхнього мовно-естетичного перетворення, висвітлення образних можливостей та різноманітних стилістичних ефектів зумовлюють актуальність нашого дослідження, яке насамперед спрямоване на виявлення способів засвідчення флоролексем у просторі поетичного мовлення та подальше вивчення реалізації характерного і специфічного у призначенні флористичних компонентів художнього тексту.Яскраве мовно-поетичне втілення уявних картин отчого краю, узагальненого образу Батьківщини, долі України, глибинних етнічних витоків представлене в текстах різних авторів у формі символізованих атрибутів простору (верба, вишня, калина, клен, ружа, терен, тополя, шипшина, яблуня), які розгортають свої образно-смислові потенції у руслі стійкої традиції української мовотворчості - звеличення рідних коренів, вираження ностальгійно-патріотичних почуттів: …Я знов уявлю, що стою під вербою В селі на моїй Україні (М. Стилістичним засобом художнього осмислення національної дійсності, специфіки ментальності народу є власне етнічні флоролексеми із семантикою виразного культурно-історичного та суспільно-ідеологічного наповнення (бук, верба, вишня, глід, калина, смерека, сосна, терен, тополя, шипшина): Всім дано себе просумувать у великім сумові народу вірою у вічну благодать трійці із шипшини, терну й глоду (А. Виразниками художньо-історичного часопростору України із темпорально-категоріальними значеннями “древність, нетлінність, віковічність, безперервність” виступають флоризми верба, дуб, сосна, тополя, яблуня, явір, позначені мажорно-оптимістичним, патетично-звеличувальним зарядом мовної експресії: …гойдали сосни верховіття бронзове і на собі проносили віки (М. Аналогічну семантику (“людська память, безсмертя”) продукує значеннєво-виражальний потенціал комплексу флористичних стилістем (верба, калина, ружа, тополя, яблуня) зі своєрідною інтенсифікацією тужливо-жалібної тональності: Вольному - воля. Виразними національно-специфічними або екзотичними рисами описовості з метою опоетизації краси закоханих виділяються флоризми бузок, верба, виноград, вишня, калина, кипарис, пальма, тополя, яворина: …В тебе груди - грона винограду, В тебе стан - тоненька яворина… В тебе губи - перестиглі вишні (Д.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ