Фермерські господарства та перспективи їх розвитку в Україні - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Курсова робота на тему: Фермерські господарства та перспективи їх розвитку в Україні Виконав студент кредитно-економічного факультетуЇї сільське господарство - одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або в товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю підвищення рівня сільського господарства України, виходу сільськогосподарських підприємств з кризи, яка існує на даний період. Необхідністю стає застосування нової технології, але за браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит.Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які обєдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). При створені одним із членів сімї селянського (фермерського) господарства інші члени сімї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших обєднань, кооперативів, спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.Тому в період переходу до приватної власності на землю, який збігся в часі з поглибленням соціально-економічної кризи в нашій країні, відбуваються зміни, які зумовлюють зниження родючості ґрунтів, їх нераціональне використання. Так, подрібнення полів на окремі ділянки - земельні паї без достатнього врахування особливостей ґрунтового покриву, рельєфу, розташування існуючих меліоративних, гідромеліоративних мереж, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших чинників може в значній мірі посилити деградаційні процеси ґрунтів. Порушення сівозмін, перехід до сівозмін з короткою ротацією, збільшення насиченості однотипних культур з метою тимчасової вигоди обумовлює інтенсифікацію ґрунтоутворюючого процесу (посилення мінералізації гумусу, накопичення в ґрунті специфічних речовин, що ведуть до так званого ґрунтовтомлення та ін.). “фактичне паювання” створює значні труднощі при відведенні земель для несільськогосподарських потреб, зокрема узгодження площі земель з кожним землевласником, а при “умовному паюванні” - з колективним землекористувачем або органом, що представляє інтереси своїх землевласників; У великих господарствах, які залишились, із-за фінансової скрути також все менше уваги приділяється підтриманню родючості осушених, еродованих та інших земель, нехтуючи заходами ефективного їх використання.Основним джерелом фінансування сільського господарства залишаються власні засоби, але незважаючи на це кредитування в останні роки набуває все більшого значення. Невирішеним є питання із правом селян надавати в заставу землю і це не дозволяє банкам використовувати ці ефективні засоби забезпечення кредитів і гальмують розвиток кредитування сільгоспвиробництва. Відповідно до оцінок експертів, потреба сільгоспвиробників у довгострокових кредитах задовольняється тепер на 2 %, у той час як по короткострокових кредитах - на 50%. Це обумовлюється, як правило, більш простою процедурою одержання кредиту. незначними додатковими витратами або Їхньою відсутністю взагалі, часто більш низькою ставкою по кредиту, а головне - необовязковістю кредитного забезпечення у вигляді застави. При цьому різні дослідження показують, що фермерські господарства в цілому краще повертають кредити, ніж великі реформовані сільськогосподарські підприємства про те. ймовірно. банки поки не знають.В умовах динамічного розвитку інноваційних процесів в агропродовольчому комплексі особливого значення набувають проблеми формування та використання наукового потенціалу як основи інноваційного потенціалу галузі. На нашу думку, інноваційний потенціал необхідно розглядати як сукупність матеріальних і трудових ресурсів, організаційних, інформаційних і наукових складових, фінансових умов, що перебувають у діалектичному взаємозвязку та функціонують як єдине ціле, створюючи оптимальні умови для ефективної реалізації інноваційної діяльності.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та порядок створення селянського (фермерського) господарства

Розділ 2. Перспективи та проблеми фермерських господарств в Україні

2.1 Основні проблеми фермерських господарств

2.3 Кредитування селянського (фермерського) господарства

2.3 Роль науки у формуванні інноваційного потенціалу агропродовольчого комплексу

2.5 Технологія землеробства та її ефективність

Розділ 3. Державне сприяння розвиткові селянських (фермерських) господарств

Висновки

Список використаних джерел