Фенотипові та генотипові властивості бактерій роду Pseudomonas - збудників бурої бактеріальної плямистості люпину - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукРобота виконана у відділі фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології ім. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Кіпріанова Олена Андріївна, Інститут мікробіології і вірусології ім. Заболотного НАН України, провідний науковий співробітник відділу антибіотиків кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Коваленко Павло Григорович, Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, старший науковий співробітник відділу молекулярної генетики. Захист відбудеться 18 жовтня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.233.01 Інституту мікробіології і вірусології ім.Проте виведені районовані сорти люпину більше уражаються збудниками захворювань різної етіології, що призводить до значної втрати врожайності [Лісовий, 1999; Бардаков, 2002]. На думку багатьох дослідників до найбільш шкідливих захворювань люпину належить бура бактеріальна плямистість, яка викликається „Pseudomonas lupini” та знижує врожайність на 25-30% [Бельтюкова и др., 1974; Лісовий, 1999]. На теперішній час змінилися сорти та технології вирощування люпину, а також практично відсутні дані про роль „P. lupini” у захворюванні рослин [Билай и др., 1988; Васинаускене, 1990; Vasinauskiene, 1995]. Мета та завдання дослідження: Метою роботи було встановлення систематичного положення „Pseudomonas lupini” Beltjukova, Koroljova [1971] збудника бурої бактеріальної плямистості люпину, на основі вивчення фенотипових та генотипових ознак колекційних та ізольованих нами штамів. Охарактеризувати морфологічні, культуральні, фізіологічні та біохімічні властивості і ознаки збудника бурої бактеріальної плямистості люпину.Облік вірулентності штамів проводили на сьомий день після зараження за 10-ти бальною шкалою. За умов штучного інфікування рослин люпину свіжовиділеними штамами розвивалися симптоми, характерні для описаної раніше бурої бактеріальної плямистості [Бельтюкова, Корольова 1971]. За результатами штучного зараження 9 районованих сортів люпину встановлено, що найчутливішими до збудника бурої бактеріальної плямистості були безалкалоїдні сорти білого (Володимир, Борки, Піщовий) та жовтого (Обрій і Промінь) люпинів, а відносно стійкими - мало та середньо алкалоїдні сорти білого люпину (Туман, Синій парус, Вересневий, Олєжка) та високоалкалоїдний багаторічний люпин Найагресивнішим серед виділених нами виявився штам 6, а серед колекційних Уособлено від штамів „P. lupini” стоїть штам 2, який реагував у низькому титрі реакції аглютинації (1:50) з антисироваткими до всіх колекційних штамів „P. lupini” (табл.1).Встановлено, що збудник бурої бактеріальної плямистості люпину „P. lupini” Beltjukova, Koroljova не є самостійним видом. Вперше визначено гетерогенність вмісту ГЦ пар у геномній ДНК збудника бурої бактеріальної плямистості люпину. Встановлено, що 6 штамів за цією ознакою на 98-99% споріднені з видом P. syringae, а штам 8531 має 100% гомологію з P. savastanoi pv. glycinea. Показано здатність збудників бурої бактеріальної плямистості люпину уражати широке коло бобових культур, що необхідно враховувати при створенні коректної сівозміни. (Здобувачем самостійно підібрано оптимальний для фітопатогенних псевдомонад метод екстракції жирних кислот та вивчено жирнокислотний склад клітинних ліпідів 23 штамів „P.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ