Виявлення ключових характеристик потреби свята. Визначення природи феномена свята та його функцій. Основні парадигми феноменології культури. Класифікація основних концепцій, що характеризують феноменологію свята як підсистему феноменології культури.
Аннотация к работе
Національна музична академія України ім.Методологія дослідження передбачає використання таких загальнонаукових методів: типологічного - для виявлення ключових характеристик потреби свята; феноменологічної рефлексії, що дає змогу диференціювати феноменальні форми «потоку свідомості» й глибинну інтенціональність «чистої свідомості»; культурологічний підхід - для аналізу природи феномена. Феноменологія свята є підсистемою, що входить до загальної системи феноменології культури та включає до своєї основи творчу діяльність організаторів та учасників свята; наділена власними, індивідуальними відмінностями; є «alma mater» феноменів святкової культури: ритуалу, церемонії, обряду; розглядає реальність та ілюзорність як амбівалентність впливу на присутніх. Явище як подія є процесом короткостроковим, що має початок, розвиток, завершення і залежно від важливості-значимості або забувається, або залишається в памяті народу та передається від покоління до покоління, а феномен навпаки. Булатова, який до українського слова-перекладу «феномен» включає такі сенси: а) слово «зявляється» тягне за собою інше слово «зникає»; тобто феноменологія - те, що виникає і зникає; виявляється чи проявляється, що стоїть за явищем і в ньому виходить на поверхню; в) феномен - те, що значиме само собою, що показує себе, а не щось інше. Визначаються такі основні парадигми феноменології культури, а отже, культурології як науки про культуру: а) поняття сутності та споглядання сутності (ідеації), в тому числі опис матеріальних і формальних, самостійних і несамостійних сутностей; б) інтенціональність (від лат. mtentio - прагнення) - спрямованість мислячої свідомості на той чи інший предмет, що конструює його значення і смисли.