Історико-філософський аспект формування і розвитку проблеми Іншого. Філософсько-антропологічний зміст концепцій Іншого шляхом звернення до проблеми тілесності, а також дослідження проблеми ідентифікації особистості в інтерсуб’єктивному просторі.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукВ сучасній філософіп можна простежити тенденцію до усвідомлення того факту, що можливість духовних вимірів людського буття зумовлена фундаментальною відкритістю буття людини і водночас притаманною йому тенденцією до цілісності. Феноменологічна філософія висловлює переконання в тому, що людина являється людиною, насамперед, співіснуючи з іншими людьми. В цьому випадку людина вже не є егоцентричною істотою, якою вона змальовувалась у філософії раніше. Усвідомлення цієї обставини змушує людство вдатися до пошуку такої форми взаємин між людьми, яка б врахувала інтереси всіх існуючих на сьогодні і майбутніх поколінь. Отже, дослідження проблеми Іншого дозволяє зануритись в глибини реалізації людських відносин, самореалізації людини як людини, способів організації людської колективності і спільності.У першому розділі «Генеза та легітимація дискурсу «Іншого» у сучасній феноменологічній філософії» розглянуто появу проблеми Іншого як такої, якою вона постає у сучасній феноменологічній думці, досліджено місце, яке вона займала в екзистенційній філософії, яким чином на її формування вплинула філософія персоналізму, зокрема, діалогічного персоналізму, і якою вона виступає у поглядах представників сучасної феноменології. Люди конституюють світ. «Проблематичність існування людини перед обличчям Іншого у феноменологічній онтології» розглянуто філософські погляди Гайдеґера та Сартра щодо місця Іншого в їхніх системах і, взагалі, у бутті людини. Таким чином, проблематичність існування людини у світі, за Сартром, характеризується вибором між бажанням бути для Іншого або зобовязаністю бути для себе. Саме завдяки тілу людина входить у світ, розуміє його і дає йому значення.