Методологічні засади дослідження феномена юродства в Київській Русі. Характеристика головних понять. Сутність та особливості цього явища, чинники та шляхи його розвитку. Класифікація напрямків діяльності юродивих. Соціальне та культурне значення юродства.
Дипломна робота Феномен юродства у Київській Русі ВСТУП юродство київський русь Актуальність теми: Із запровадженням візантійської релігії, тобто прийняттям християнства у 988 році розпочався один із най триваліших періодів в icтopiї i України - починає формуватися християнська концепція допомоги, в основі якої - філософія любові до ближнього. Одне із найцікавіше явище давньоруського життя - феномен юродства, юродивих. Юродство тужить про правду і любов, і тому неминуче переходить на викриття всілякої неправди в людей. Треба помітити, що якщо в Західній Європі в період раннього і класичного середньовіччя особливе місце займали святі пустельники як богообранні люди, то на Русі їхнє місце зайняли юродиві - безумці. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА ЮРОДСТВА В КИЇВСЬКОЇ РУСІ 1.1 Характеристика головних понять Саме юродство стало, у представленні суспільної свідомості, одним з подвигів християнського благочестя: богослужіння тут - юродство про Христю. Культ «блаженних і юродивих» - невідємна приналежність і риса православя. Ця ідея співзвучна знаменитому виреченню Ісуса Христа з Нагорної проповіді (Євангеліє від Матфея): «Блаженні злиденні духом, тому що них є Царство Небесне».[12] Хто ж такі ці «злиденні духом»?. [23] Юродиві - люди, котрі приймають на себе із любові до Бога і близьким один із подвигів християнського благочестя - юродство о Христі. Вислів Апостола „ми юроди Христа раді” (1 Кор. В продовженні лише 3-х століть (XIV - XVI) на Русі нараховується не менше 10 юродивих святих, тоді як в загальному місяціслові православної церкви на протязі 5-х століть (VІ - X) не більше 4 юродивих святих, які належали різним країнам. В наступне за тим століття о таких лже-юродивих зазначають патріарх Иоасаф 1-й (в укази 1636р.) і собор 1666 - 1667рр. Церковна влада часів Петра I прослідувала лже-юродивих (ханжей), котрих предписувалося розміщати в монастирях з використанням іх в труд до кінця життя; указом 1732 року заборонялось впускати юродивих в кощунних одежах в церкви, де вони кричали, співали і робили різні безчинства під час богослужіння, лише із корисного бажання звернути на себе увагу богомольців. Юродивий вільний саме тому, що йому нема чого втрачати, і не тому, що у нього все відібрали, а тому, що він усе те відкинув за власним вибором. Саме тоді, на думку сучасних дослідників, практика викриття і самовикривання стає рисою національного характеру. Симеонове божевілля, безсумнівно, було вдаваним, хоча психіатр, який досліджував його житіє, написане Леонтієм, дійшов такого висновку: якщо Симеон дійсно прикидався, то він з надзвичайною винахідливістю і точністю імітував симптоми справжньої манії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
