Феномен тембру-амплуа баса в оперному співі XIX–XX століть - Автореферат

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. А.В.Робота виконана на кафедрі сучасної музики і музичної культурології Одеської державної музичної академії імені А.В. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Маркова Олена Миколаївна, Одеська державна музична академія імені А.В. Макаренка, зав.кафедрою вокального мистецтва кандидат мистецтвознавства, професор Бутенко Леонід Михайлович Одеська державна музична академія імені А.В. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А. В.Актуальність дослідження визначена інтеграційними процесами у сфері культури та мистецтва: оперний театр європейського типу став такою ж органічною часткою (не всеохоплюючою, однак достатньо вагомою) життя Китаю, в якій елементи символіки китайського театру проникли у сучасний умовний театр-модерн країн європейської культурної традиції. В звязку із сказаним вивчення басового репертуару європейських оперних співаків не тільки заохочує модифікацію національних традицій, але також акцентує культурну прапамять, що колись постає в тому чи іншому фрагменті затребуваною в художньому і, в цілому, культурному бутті. Також актуальність дослідження визначена концепцією сучасного вокалу, в якому оперні тембральні амплуа, що склалися від ХІХ століття, корегуються старооперною традицією, позаоперною вокальною культурою духовного європейського та позаєвропейського мистецтва. Метою роботи являється узагальнення відомостей про етично-гармонізуючі функції басових партій в операх різних творців, у тому числі Р. Чайковського, українських авторів, що зазначені для персонажів-резонерів або для їх антиподів і виконують дану змістовну функцію у вокальному виконавстві співака-професіонала, представника різних національних художніх та культурних традицій.У Розділі 1 - “Чоловічі голоси та мистецтво басіння в обрядово-ритуальній діяльності та в тембрах-амплуа оперної вистави” - узагальнюються відомості щодо культурної штучності виявлення художньої виразності звучання басового вокалу. У вигляді узагальнюючих даних спостережень вказуємо: басовий спів утворює різновид понадбуттєвого співацького вираження, на другому полюсі котрого знаходиться фальцетний регістр, що визначив провідну сферу застосування вокальної майстерності в опері як європейського типу, так і китайської опери, тоді як басовий спів створив специфіку релігійного гімну, старохристиянської та ортодоксальної буддистської традицій; басовий спів, що концентрує специфіку виразності чоловічих голосів, - при тому що чоловічому ж голосу притаманна здатність фальцетного звучання, сумісного за тембром-регістром із можливостями дитячих та жіночих голосів, - виявляється носієм універсальної специфіки чоловічого начала, яке усвідомлюється у якості культуротворчого чинника у космогонічних концепціях різноманітних релігійно-міфологічних систем. Монтеверді, одного з небагатьох виданих творів, що представляють ранню оперу, в спрямованості на смислову специфіку басової партії в ній, а також в узагальнення відомих культурних установок від Старожитності до епохи оперної виразності мистецтва, дозволяє зробити деякі попередні висновки про роль басового співу у художньому цілому композиції цього роду: басовий спів, не менше, ніж фальцетно-“висвітлений”, втілює понадбуттєвий тонус вираження, сакральний смисл співацького “висловлення” у цілому, представляючи водночас повноту людськи-мовленнєвої природи звукотворчості; Зі сказаного виходять висновки більш загального порядку, які охоплюють дані оперної практики XVII-XVIII ст.: поєднання в басовому співі ранньої опери змістовної співіднесеності із “світлим” співом як приналежності і першого, і другого до сакральної традиції, що привносить змістовну двоїстість його як вираження чоловічого-подвижницького начала в цілому та персонально-сюжетної характеристики, котра тяжіє до резонерства як амплуа саме басових партій;Підрозділ 2.1 “Басові партії в опері ХІХ століття в функції складової композиційної бази сучасного оперного виконавства” демонструє зумовленість оперною практикою доби романтизму виявлень вокальної майстерності минулого століття. Це стосується питання про зосередження драматургічно значущих партій басів в операх, які мають помітну громадянськи-ідеологічну вагу в ряду високохудожніх досягнень композитора: “Ріголетто”, “Дон Карлос”, “Аїда”.

Основний зміст дисертації