Феномен свободи у культурній самореалізації особистості - Автореферат

Феномен свободи в культурній самореалізації особистості спеціальність 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культуриУ дисертації досліджено проблему виявлення феномену свободи у процесі культурної самореалізації особистості. Визначено та проаналізовано основні компоненти структури самореалізації особистості: самодіяльність, цілепокладання з етапами його циклічного протікання та сформованість потреби в самореалізації. Охарактеризовано специфіку детермінації самореалізації особистості засобами духовної культури, які зумовлюють характер і спрямованість цього процесу через розкриття "людського в людині" та утвердження індивідуальної свободи. В диссертационном исследовании раскрывается философско-антропологический аспект виявления феномена свободы в процессе культурной самореализации личности. В диссертации доказывается, что основным же средством целостной самореализации личности выступает культура, поскольку она оказывает универсальное влияния на ум, чувства, волю, сознание и подсознание.Проблема самореалізації особистості як соціально-культурного феномену та виявлення свободи у цьому процесі привертає увагу філософів з другої половини ХІХ століття. Соціально-культурна детермінація процесу самореалізації особистості в історії філософії осмислювалась Платоном, Арістотелем, епікурійцями, стоїками, Еріугеною, Піко делла Мірандолою, Н. Свобода самореалізації, яка донині розумілась передусім як спрямованість на досягнення успіху, в постіндустріальному (інформаційному) суспільстві розуміється як "піклування" індивіда про себе, що утримує в собі безперервний пошук цілісності власного буття, набуваючи ознак цілісної самореалізації особистості. У дисертації використані такі методи: аналітичний (вивчення філософської літератури для формування методологічних та теоретичних засад розуміння детермінації свободи самореалізації), історичний (зясування тенденцій розвитку поглядів на свободу самореалізації особистості, які сформовані під впливом соціально-культурних умов конкретного історичного соціуму), екзистенційний (тлумачення свободи як данності, притаманної кожній особистості, і, відповідно, виключно на ній самій полягає відповідальність за самореалізацію), компаративістський (виявлення пунктів суттєвої і несуттєвої дивергенції у поглядах на свободу особистості та детермінованість людського буття), субєктивно-гуманістичний (підґрунтям для дослідження є положення про визнання особистості та її свободи базовою цінністю, а тому самореалізація має на меті всебічне цілісне розкриття індивідуальних здібностей, умінь, навичок на основі загальнолюдських цінностей). Наукова новизна розкривається у наступних положеннях: запропоновано новий підхід у визначенні структури самореалізації особистості, базисом до виявлення якої виступає ідея взаємодії індивідуальної свободи та соціально-культурних детермінант, визначено такі її компоненти як: самодіяльність, цілепокладання, сформована потреба в самореалізації; також здійснено аналіз вибору як атрибуту свободи в процесі самореалізації особистості;У першому розділі "Теоретичні засади осмислення феномена свободи в культурній самореалізації особистості" виявлено основні підходи до вивчення проблеми взаємодії соціальної детермінації та індивідуальної свободи самореалізації особистості в історії західноєвропейської філософії. "Історико-філософський аналіз проблеми індивідуальної свободи у процесі самореалізації особистості" зясовано, що соціально-культурна детермінація самореалізації особистості у більшості філософських ідеях розглядалась з позицій утвердження індивідуальної свободи в обмежуючих соціальних умовах. А тому перед особистістю стоїть завдання: відійти від світу і знайти в "Ніщо" свою свободу. "Теоретичні основи дослідження чинників індивідуальної свободи при культурній самореалізації особистості" вихідним положенням для дисертаційного дослідження визначається розуміння самореалізації особистості як умови свободи особистості взагалі. Важливою функцією культури в процесі самореалізації особистості виступає трансформація самої особистості, вивільнення її духовних сил, індивідуальних вмінь і навичок від стримуючих зовнішніх факторів та їх спрямування на зміну тих існуючих соціальних умов, які на конкретному етапі саморозвитку особистості не задовольняють її самореалізації.У висновках представлено підсумкові результати дисертаційного дослідження відповідно до мети і завдань: Структура самореалізації особистості, визначена на основі ідеї взаємодії індивідуальної свободи та соціально-культурних детермінант, складається з таких компонентів: самодіяльність, цілепокладання та етапи його циклічного протікання (формування самосвідомості, самопізнання, самовизначення, самоідентифікація, самооцінка), сформована потреба в самореалізації. Критерієм, котрий визначає ефективність такого впливу є цілісність самореалізації особистості, тобто виявлення індивідуальності при розкритті всього комплексу здібностей та вмінь особистості.

2. Основний зміст дисертації