Феномен свободи у французькому дискурсі постмодернізму - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКАРобота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Карась Анатолій Феодосійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри філософії Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Хома Олег Ігорович, Вінницький національний технічний університет; завідувач кафедри філософії кандидат філософських наук, доцент Петровський Петро Михайлович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри політичних наук і філософії Захист відбудеться 1 липня 2005 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Закономірно, осмислення феномену свободи - одна з найскладніших соціально-філософських проблематик, що перебуває у центрі уваги дослідників природи громадянського суспільства. Провідного значення феномен свободи набув у новітній філософській течії постмодернізму, зокрема у доробках французьких авторів, став категоріальною основою постмодерністського тезаурусу та світоглядної "постмодерної" парадигми. Тим не менше, розгляд феномену свободи залишається полемічним та інспіративним для численних аналітиків й інтерпретаторів "постмодерністської сучасності", зокрема у галузях політичної та соціальної історії, культурознавства, теології, теорії мистецтва й літератури, естетики, гендерних студій тощо. Відтак актуальність обраної тематики полягає у кількох теоретичних та практичних аспектах: зацікавленістю провідних інтелектуалів, філософських та наукових спільнот "постмодерністською" течією новітнього філософування, її теоретично-концептуальним та практичним внеском у розвиток знань про феномен свободи; особливості становлення французької постмодерністської філософії слід розглядати саме в контексті ретроспективних та новітніх трансформацій європейських уявлень про свободу;У першому розділі "Постмодерність" як поняття і як практика: проблема тлумачення" розкриваються базові теоретично-методологічні, соціально-філософські, культурно-історичні передумови концептуальних положень дисертації. У першому підрозділі "Еволюція "постмодерності" в історії ідей" розглянуто особливості тлумачення ключових понять постмодерністського гуманітарно-філософського словника ("пост/сучасність", "пост/модерн", "пост/модерність", "пост/модернізм") та виокремлено типологічні орієнтири постмодерністських "практик", присутніх у науці, культурі та соціальності. Серед українських учених, у працях яких розглядається проблематика природи постмодернізму (та постмодерністської свободи), назвемо насамперед фахівців із теорії та історії літератури (О. У підрозділі опірний акцент здійснено на дослідженнях, що тлумачать історично-філософську етимологію феномену "сучасності" (модерності), особливості його теоретичного осмислення та здійснення в низці ділянок науки, соціальної культури, художньої творчості (праці В. У другому підрозділі "Витоки постмодерністського розуміння свободи" простежуються теоретично-сцієнтичні й культурно-мистецькі аспекти історичних і методологічних джерел постмодернізму та загалом - поля здійснення свободи як категорії дієвого пізнання.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми дослідження феномену постмодерністської свободи, що виявляється у соціально-філософському та міждисциплінарно-семіотичному аналізі можливостей і вимірів її здійснення у світоглядній парадигмі сучасності. Постмодерністська соціальна філософія розглядає свободу як умову і мету інструментально-функціонального дискурсу, що перебуває в активному інтелектуальному та ідеологічному обігах; конотує процесуальність різноманітних культурних та численних соціальних практик; виступає невідємною умовою експериментальних починань у кожному креативному акті. Відзначено, що для французького постмодерністського дискурсу свободи, як складової європейського "статусу світогляду", характерні унікальні конотаційні риси, які надають його контекстуальному здійсненню автономної виразності та водночас урізноманітнюють загальний "семіокультурний текст" цієї парадигми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ