Дискурсивний простір як прагматична форма контексту, який використовується для структурування знань. Аналіз дослідницьких підходів в сучасному мовознавстві до вивчення омовлення феномену страху. Загальна характеристика теорії Дж. Лакоффа і М. Джонсона.
Феномен страху в парадигмі лінгвістичних дослідженьЗапропоновано застосування лінгвопрагматичного підходу до аналізу мовного вираження феномену страху; зауважено, що теоретико-методологічна база цього підходу лише формується; виокремлено основні принципи й поняття, залучення яких дозволить здійснити більш обєктивний аналіз омовлення феномену страху в межах однієї або кількох мов. Дослідження мовного втілення феномену «страх» також відбувається в межах окреслених наукових парадигм. У більшості робіт визнається недосконалість семантичного підходу, оскільки дослідники спираються тільки на словникові дефініції лексем, втрачаючи таким чином певний обсяг суміжних зі страхом понять типу «тривога», «хвилювання» тощо або, навпаки, долучаючи до аналізу субєктивно обрану кількість лексем на позначення феномену страху. Спорідненість лексико-семантичного й когнітивного підходів не дозволяє виокремити висновки, що додали б до ступеня дослідженості мовного втілення феномену страху: так само в роботах наголошується на універсальності концепту в межах аналізованих мов, адже концепт структурується за субєктними, атрибутивними й предикативними складниками, ця емоція відбита в концепті градуально; її відтінки привязані до часу переживання емоції; так само автори вказують на національну специфічність у кількісних показниках лексем, що виражають концепт СТРАХ. Поодинокі роботи присвячені розрізненню страху й споріднених або супровідних емоцій (наприклад, страх / тривога, страх / відраза); порівняльний аналіз здебільшого спрямований на пошуки вирішення проблеми еквівалентності лексичних одиниць, що вигідно вирізняє когнітивний підхід.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
