Феномен страху: соціокультурні репрезентації - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРоботу виконано в Харківському Національному університеті імені В.Н. Панков Георгій Дмитрійович, Харківський Національний університет імені В.Н. Газнюк Лідія Михайлівна, Харківська державна академія фізичної культури, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін кандидат філософських наук, доцент Захист відбудеться 12 березня 2008 р. о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній Науковій бібліотеці Харківського Національного університету ім.Західна цивілізація підходить до цього етапу вже на порозі Нового часу, однак повною мірою інфляція звичних цінностей, що веде до втрати почуття безпеки, настає в XIX столітті, коли страх стає фактом політичного і філософського життя. У XX столітті страх перетворюється з “надбання” деяких у факт життя більшості населення найбільш розвинених країн світу, а з початку XXI постійно розглядається як проблема, з якою необхідно навчитися жити. Цей страх породжується не тільки тероризмом, війнами, погрозою глобальних катастроф чи процесами соціально-економічної глобалізації, але необхідністю переосмислення місця людини у світі, її взаємин із соціумом в умовах невизначеності цінностей, норм, стандартів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд взаємозалежних завдань: Проаналізувати наукові, гуманітарні і релігійні концепції страху, виявити елементи, необхідні з погляду соціокультурного аналізу феномена страху, продемонструвати евристичну обмеженість наукових чи релігійних методів аналізу; виявити основні методологічні підходи до інтерпретацій страху в європейській філософській традиції, продемонструвати їхню стійку еволюцію, обумовлену факторами культурної синхронії і діахронії; показати специфіку тлумачення страху в західній думці новітнього часу (екзистенціальні і психоаналітичні методи аналізу страху);Перший розділ - “СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ СТРАХУ В НАУКОВИХ, ГУМАНІТАРНИХ І РЕЛІГІЙНИХ КОНЦЕПЦІЯХ” складається з пяти підрозділів, у яких аналізуються основні підходи та зміст наявних концепцій страху. У підрозділі 1.1 - “Страх у культурантропологічних і культурологічних концепціях” демонструється, що в літературі визнається той факт, що страх пронизує все життя людини на ранніх стадіях розвитку суспільства, але, з іншого боку, підкреслюється самовпевненість архаїчної людини. Феномен активності людини в умовах навколишніх очевидних небезпек призводить до того, що слово “страх” майже не вживається в культурантропології, хоча описуються численні культи, що “сучасний” спостерігач повязує з поняттям страху. У рамках біопсихології страх трактується не як біологічний, але як соціальний механізм, оскільки людина навчається страху, що носить споконвічно абстрактний характер. У підрозділі 1.4 - “Психологічні трактування страху (страх як індивідуальний невротичний стан)”, страх розглядається як емоція, необхідна для запобігання небезпек.Репрезентованість полягає в тому, що, перебуваючи в ситуації тотальної субєктивності, людина розкривається світу, “доправляє його в себе” (Гайдеггер). це “проживання” феномену (у тому числі - страху) на субєктивному рівні, що фіксує, проте, позачасові, фундаментальні його виміри. Сам механізм репрезентації припускає, таким чином, самотність людини і його “острах” (Гегель), що є і метою, і засобом проникнення людини до істини буття. Страх розглядається як динамічна сила, що примушує людину до самореалізації в рамках конкурентного суспільства. У підрозділі 2.4 - “Екзистенціальна антропологія: “прикордонні” страхи” розглядаються екзистенціальні методи аналізу страху. У підрозділі 4.2 - “Страх утрати цінностей і страх, що перемагає страх (депресивно-шизоїдна мужність епохи реформації)” - розглядається репрезентація страху, що є альтернативою шизоїдній мужності гуманізму.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ