Феномен соціальної свободи - Автореферат

Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського ФЕНОМЕН СОЦІАЛЬНОЇ СВОБОДИУ ній визначаються зміст та двоїста, суперечлива структура соціальної свободи, особливості розгортання рефлексивних ресурсів соціальної свободи. Абстрактно-універсальні характеристики свободи як онтологічної основи будь-якої форми людської діяльності істотно конкретизуються в понятті соціальної свободи як здатності індивіда активно соціалізуватися, адаптуючи сформовані в суспільстві форми обмеження і приймаючи до уваги міру ускладнення системних звязків між субєктами соціальної активності. Пропонуються критерії та фактори оптимізації процесів розгортання соціальної свободи в українському суспільстві, подано цілісний аналіз тенденцій розвитку універсальних форм соціальної свободи. Ключові слова: свобода, соціальна свобода, субєкт соціальної свободи, структура свободи, освоєння, соціалізація, рефлексивність, фактори зростання соціальної свободи, громадянське суспільство. Абстрактно-универсальные характеристики свободы как онтологического основания любой формы человеческой деятельности существенным образом конкретизированы в понятии социальной свободы как способности индивида активно социализироваться, адаптируя сложившиеся в обществе формы ограничения и принимая во внимание меру усложнения системных связей между субъектами социальной активности.Аналіз свободи як соціального феномену стає нагальною потребою українського суспільства і обумовлює необхідність ґрунтовного вивчення та конструктивного дослідження таких її аспектів: - розгляд соціально-культурного контексту свободи у звязку зі становленням особистості ринково-конкурентного типу на фоні певної девальвації класичних ліберальних цінностей, притаманної сучасному українському суспільству; Для вирішення заявленої проблеми найоптимальнішою вважаємо методологічну модель діалектичного пізнання від загального змісту свободи (як онтологічної підстави людської життєдіяльності) до одиничного (соціальна свобода як можливість самореалізації людини в конкретних історичних умовах), і від нього - до особливого як єдності загального й окремого (весь спектр форм специфічних проявів соціальної активності в українському суспільстві). Аналіз наявної літератури свідчить, що, незважаючи на її значний обсяг, автори, котрі тою чи іншою мірою досліджували зміст свободи, приділяли увагу, здебільшого, лише окремим категоріальним складовим процесу практичної реалізації свободи. Найбільш повно, особливо в межах класичної традиції, вивчена загальна, онтологічна природа свободи як прояву волі у процесі самореалізації людини, як її здатності діяти у відповідності до своїх інтересів і цілей. Загальний характер феномена свободи, її значимість, укорінення в життєдіяльності будь-якої людини, незалежно від її соціального статусу, хоча й обстоювалися цілою групою античних мислителів як на аксіологічному (Протагор), так і на онтологічному (Епікур) рівні, проте стали обєктом різкої критики з боку тих філософів, котрі активно захищали автономію інтелектуальної діяльності (Платон, Аристотель, стоїки).У першому розділі “Специфіка соціально-філософського аналізу свободи як суспільного явища” виявляються базові теоретичні передумови концептуального синтезу понять “свобода” та “соціальне” в контексті виявлення логіки руху від “свободи” до “соціальної свободи” як від абстрактного змісту до конкретного, від початкових, нерозгорнутих форм соціалізації до її універсального буття. На феноменологічному рівні необхідність урегулювати ступінь тиску на окремого індивіда з боку суспільства (держави) складає основу розуміння свободи і в її суспільному значенні. Поняття соціальної свободи передбачає широке, розгорнуте ставлення до соціалізації як до процесу самовідтворення суспільства, підтримки його власної цілісності й інтегрованості (“суспільний інтерес”), що означає безумовну відмову від ціннісно забарвлених підходів до цього процесу, оскільки по відношенню до окремого індивіда він може набувати жорсткого репресивного характеру. У третьому підрозділі “Історична генеза соціального змісту свободи”, по-перше, встановлюється, що визначення найбільш простого та абстрактного соціального змісту свободи (свобода як необмежена перетворюваність будь-якого досвіду) повязується із становленням філософії (спеціалізованого дискурсу універсальності). На наступних етапах, повязаних насамперед із становленням нового, раціонально-демократичного типу державності, на перший план виступають обєктивні процеси систематизації свободи, спочатку у формі нормативно-ціннісного забезпечення (традиції були закладені ще за античних часів), а потім у вигляді різноманітних форм державно-примусового унормування (свобода як панування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ