Поняття соціальної свободи як способу здійснення загальної природи свободи, специфічні форми її прояву, етапи становлення і розвитку. Процес соціалізації індивідів як спосіб розгортання соціальної свободи, критерії та головні фактори його оптимізації.
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукАналіз свободи як соціального феномену стає нагальною потребою українського суспільства і обумовлює необхідність ґрунтовного вивчення та конструктивного дослідження таких її аспектів: - розгляд соціально-культурного контексту свободи у звязку зі становленням особистості ринково-конкурентного типу на фоні певної девальвації класичних ліберальних цінностей, притаманної сучасному українському суспільству; Для вирішення заявленої проблеми найоптимальнішою вважаємо методологічну модель діалектичного пізнання від загального змісту свободи (як онтологічної підстави людської життєдіяльності) до одиничного (соціальна свобода як можливість самореалізації людини в конкретних історичних умовах), і від нього - до особливого як єдності загального й окремого (весь спектр форм специфічних проявів соціальної активності в українському суспільстві). Аналіз наявної літератури свідчить, що, незважаючи на її значний обсяг, автори, котрі тою чи іншою мірою досліджували зміст свободи, приділяли увагу, здебільшого, лише окремим категоріальним складовим процесу практичної реалізації свободи. Найбільш повно, особливо в межах класичної традиції, вивчена загальна, онтологічна природа свободи як прояву волі у процесі самореалізації людини, як її здатності діяти у відповідності до своїх інтересів і цілей. Загальний характер феномена свободи, її значимість, укорінення в життєдіяльності будь-якої людини, незалежно від її соціального статусу, хоча й обстоювалися цілою групою античних мислителів як на аксіологічному (Протагор), так і на онтологічному (Епікур) рівні, проте стали обєктом різкої критики з боку тих філософів, котрі активно захищали автономію інтелектуальної діяльності (Платон, Аристотель, стоїки).У першому розділі «Специфіка соціально-філософського аналізу свободи як суспільного явища» виявляються базові теоретичні передумови концептуального синтезу понять «свобода» та «соціальне» в контексті виявлення логіки руху від «свободи» до «соціальної свободи» як від абстрактного змісту до конкретного, від початкових, нерозгорнутих форм соціалізації до її універсального буття. На феноменологічному рівні необхідність урегулювати ступінь тиску на окремого індивіда з боку суспільства (держави) складає основу розуміння свободи і в її суспільному значенні. Поняття соціальної свободи передбачає широке, розгорнуте ставлення до соціалізації як до процесу самовідтворення суспільства, підтримки його власної цілісності й інтегрованості («суспільний інтерес»), що означає безумовну відмову від ціннісно забарвлених підходів до цього процесу, оскільки по відношенню до окремого індивіда він може набувати жорсткого репресивного характеру. У другому підрозділі «Поняття соціальної свободи: стан наукової розробки проблеми» визначені та спеціально розглянуті спроби співвіднести свободу, що реально склалася в межах філософського дискурсу, з її передумовами. У третьому підрозділі «Історична генеза соціального змісту свободи», по-перше, встановлюється, що визначення найбільш простого та абстрактного соціального змісту свободи (свобода як необмежена перетворюваність будь-якого досвіду) повязується із становленням філософії (спеціалізованого дискурсу універсальності).З соціально-філософського аналізу феномену соціальної свободи випливають такі висновки: - при дослідженні сутності соціальної свободи найбільш релевантним показав себе теоретико-методологічний принцип аналізу свободи під кутом зору її одиничних проявів у реально існуючому суспільстві, змістовний синтез яких дає цілісну картину відмінних особливостей процесів соціальної активності, що характеризують потенціал українського суспільства; перехід від загальної сторони свободи як абстрактної можливості необмеженої самореалізації індивіда до одиничних форм її здійснення відбувається через встановлення внутрішньо суперечливої природи свободи, - власне універсальної її складової як процесу освоєння найближчих предметних умов (свобода волі) та соціалізації як сукупності конкретних проявів свободи (свобода як міра відчуження, відповідальності та рефлексивності); Соціальна свобода передбачає широке, розгорнуте ставлення до соціалізації як до процесу самовідтворення суспільства, підтримки його власної цілісності й інтегрованості («суспільний інтерес»); свобода в цілому є відносним звільненням від безпосередніх умов свого існування, є цілковитим їх освоєнням (при цьому не має значення, що деякі предметні галузі будуть досягнуті пізніше).
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
