Феномен самоідентифікації соціального суб’єкту в дискурсивних просторах - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРАРобота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України Науковий консультант: доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Національної Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України ГНАТЕНКО Петро Іванович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри філософії Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор БИЧКО Ігор Валентинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри історії філософії; доктор філософських наук, професор ПУНЧЕНКО Олег Петрович, Одеська національна академія звязку імені О.С.Другою тенденцією розвитку соціальної філософії стало «повернення» до соціальної теорії субєкту після постмодерністської ситуації «смерті субєкту», але вже на якісно іншій основі. Тому на онтологічному рівні стає можливим завдяки зародженню нового типу субєктивності, так званого віртуально-топологічного субєкту, що володіє достатньою мірою свободи, гнучкістю, здатного перебувати в багатьох соціальних вимірах одночасно, постійно себе інтерпретувати, конструювати і трансформувати. Даний феномен називається полісубєктивністю і актуальним постає вивчення такого типу субєктивності, а саме, як конституюється онтологія такого субєкту, які чинники стають домінуючими в практиці його соціального існування; як визначаються структури соціальної реальності субєкту; чи можливо і якою мірою самоконструювання і самотрансформація соціального субєкту. Так, найбільш складною і мало розробленою проблемою сучасної соціальної теорії є вивчення характеру взаємозвязків між субєктом і соціумом на мікросоціальних рівнях існування субєкту, де і відбувається конституювання субєктивності. У дисертації презентована авторська концепція дискурсивних просторів самоідентифікації соціального субєкту, яка є одним із варіантів вирішення проблеми «включеності» субєкту в соціальні виміри буття, котра долає субєктивізм і трансценденталізм класичної парадигми субєктивності і гіпостазування та реіфікаціонізм обєктивізму традиційної соціальної теорії.У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і ступінь її розробленості, визначено мету і завдання, обєкт і предмет роботи, розкрито методологічну основу дослідження, сформульовано положення наукової новизни, встановлено теоретичне та практичне значення отриманих результатів. самоідентифікація соціальний простір трансцендентнийДо них належать роботи з питань: 1) соціально-філософських концепцій субєкту, які торкаються проблеми ідентичності та ідентифікації; 2) дослідження процесів «входження» субєкту в соціальні виміри буття, в тому числі у контексті вивчення самоідентифікаційних процесів розгляду соціалізації, соціальної адаптації та інтеріоризації субєкту; 3) постмодерністських, постструктуралістських та сучасних психоаналітичних теорій і концепцій субєктивації індивіда; 4) концептуалізації та класифікації онтологій «Іншого»; 5) соціальної топології та соціального конструктивізму; 6) філософії мови, герменевтики, семіотики та структуралізму, автоматичного аналізу дискурсу та дискурс-аналізу, де досліджується соціальна обумовленість дискурсу. У контексті представленого дослідження акцент зроблено на тих розвідках, в яких категорія «субєкт» отримала понятійне визначення і розглядається крізь призму здатності субєкту до (само)ідентифікації. З широкого спектру сучасних філософських праць, в яких досліджується проблема визначення субєкту і які торкаються в тій або іншій мірі проблеми ідентичності та ідентифікації субєкту, слід зазначити роботи Дж. Огляд джерел виявив недостатню розробленість проблеми самоідентифікації соціального субєкту в контексті структур соціальної реальності та вимагав додаткового обґрунтування вибору теми самоідентифікації соціального субєкту, актуалізувавши питання про доцільність застосування поняття «ідентичність» для дослідження процесів самоідентифікації. У підрозділі 2.1 «Множинний характер субєктивності сучасного субєкту: феномен полісубєктивності» розглядаються основні характеристики субєктивності класичного чи метафізичного субєкту, робиться критичний аналіз впливу даних характеристик на формування наукової раціональності Нового часу, які потягли за собою створення цілої низки наукових визначень субєкту, таких як: антропологічна категорія (субєкт як людина, як Homo sapiens), гносеологічна (субєкт, який пізнає), соціологічна (субєкт як соціальний агент або «актор»), політологічна (субєкт як громадянин), психологічна (субєкт як особистість чи індивідуальність), юридична (субєкт як підданий) і т.п.Дискурсивні поля не стільки відображають певні психологічні стани, пізнавальні наміри, етичні позиції субєкту, що висловлюється, скільки встановлюють і утримують особливу онтологію силових стосунків, що виявляється в дискурсивних практиках субєкту, і де субєктивність існує в безлічі місць відразу.

Основний зміст роботи