Виявлення особливостей уявлень про самоідентифікацію в давньосхідній філософії на основі історичного аналізу ведичної літератури, буддійських і даоських вчень. Компаративістський розгляд давньоіндійських і давньокитайських уявлень про самість людини.
При низкой оригинальности работы "Феномен самоідентифікації особистості у давньосхідній традиції", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Феномен самоідентифікації особистості у давньосхідній традиціїЗдавна людина замислювалась над тим, хто вона така, намагаючись зрозуміти свою сутність, своє покликання у світі, що з необхідністю включає самоідентифікацію. Багатьом давньоіндійським мудрецям (у Ведах, Упанішадах) "самість" уявлялася як інваріант і незмінне ядро сутності душі (Атмана), що управляє тілом і є органічною частиною загального цілого (Брахмана). В філософії буддизму концепція "Я" рухлива, непізнавана, оскільки являє собою безперервний процес вибору життєвих цінностей, перевтілень і страждань на шляху до набуття справжнього "Я" в нірвані. Подібно до буддизму даосизм уявляє самість як сукупність станів душі і тіла, але на відміну від першого стверджує можливість самопізнання хоча б на інтуїтивному рівні. The article is devoted to identifying features of the notions of self-identification in the ancient eastern philosophy based on the historical-philosophical analysis of the Vedic literature, Buddhist and Taoist teachings, as well as comparative review of ancient Indian and ancient Chinese notions of the Self.Здавна людина замислювалась над тим, хто вона така, намагаючись зрозуміти свою сутність, своє покликання у світі. Тому ця проблема протягом усієї історії філософії займала у ній важливе місце, оскільки і сама філософія стає самостійною сферою людської діяльності і виділяється з міфологічного і релігійного світогляду лише тоді, коли людина починає замислюватися про саму себе, своє "Я", що з необхідністю включає самоідентифікацію. Антропологічна актуальність дослідження повязана з тим, що давньосхідна мудрість заперечує сучасну парадигму дослідження людини як істоти суто раціональної, яка характерна для західної культури. На індивідуально-особистісному рівні ідентичність вже не сприймається в якості апріорної даності, вона актуалізується як акт вибору, безперервно здійснюваний людиною в діалозі з культурою, суспільством і самою собою. Поки основна увага дослідників була звернута на Схід, географічний, духовний Схід вже став органічною частиною європейського культурного простору [7].Багатьом давньоіндійським мудрецям (у Ведах, Упанішадах) "самість" уявлялася як інваріант і незмінне ядро сутності душі (Атмана), що управляє тілом і є органічною частиною загального цілого (Брахмана).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
