Філософський наратив постмодернізму. Глобалізаційні трансформації у становленні постмодерного суспільства. Соціокультурні наслідки формування нової цивілізації. Особливості розвитку живопису і драми в другій половині ХХ ст. Виникнення масової культури.
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. КУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ ПОСТМОДЕРНОЇ ДОБИ 1.1 Філософський наратив постмодернізму 1.2 Глобалізаційні трансформації у становленні постмодерного суспільства 1.3 Соціокультурні наслідки становлення нової цивілізації Висновки до першого розділу РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРНІ РИСИ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИН ХХ СТ. 2.1 Історія архітектури другої половини ХХ ст. 2.2 Сучасний живопис 2.3 Розвиток жанру драми і кіномистецтва в контексті європейського досвіду постмодернізму Висновки до другого розділу РОЗДІЛ 3.СВОЄРІДНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ. 3.1 Масова культура та контркультура - феномен постіндустріального суспільства 3.2 Література постмодернізму: по той бік різних боків Висновки до третього розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ВСТУП Актуальність даної теми полягає, перш за все, у науковій новизні вивчення історичної епохи з позицій соціокультурного підходу та необхідністю вивчення культури другої половини ХХ століття. Проблема не обмежується художньою сферою. Перетворення геополітичного простору, зміна духовних цінностей створили можливість переходу до постіндустріального суспільства і створили атмосферу стихійного постмодернізму суспільного життя з його не стабільним, непередбачуваним ризиком оборотності. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: - показати найголовніші новації мистецтва постмодернізму; - розкрити характер змін ролі мистецтва у суспільному житті; - з’ясувати сутність елітарної та масової культури як історико-культурного феномену ХХ ст; - розглянути глобалізацій ні процеси та соціокультурні наслідки становлення постмодерної ситуації; - охарактеризувати сучасний стан наукових досліджень з проблеми постмодернізму. Застосовувались також мистецтвознавчі методи - характеристики виражальних засобів та естетичного аналізу. Нижня межа (середина 1960 - кінець 1970 рр.) обумовлена появою стильових тенденції в мистецтвознавстві, образотворчому мистецтві, (поп-арт, оп-арт, новий реалізм, геппенінг та інші ), архітектурі. Верхня межа (1980 - і по наш час) характеризується розширенням сфери впливу постмодернізму на літературу, культурологію, естетику, філософію. Хронологічні рамки періоду постмодернізму в архітектурі умовно охоплюють 1970 - 1980 рр. і на початку 1990 рр. постмодернізм як архітектурна течія згасає. Розвиток театрального мистецтва і кіномистецтва припадає на 1960- 1990 рр. Стан наукової розробки проблеми. Основу джерельної бази складають дослідження Р. Барта, І. Гассана, Ю. Жицинського, Д. Затонського, І. Ільїна, З. Краснодемського та інших авторів, які зробили значний внесок у розвиток вивчення даної проблеми. Жицинсьгого Бог постмодерністів розкриваються внутрішній суперечності постмодернізму, викриваються проблематичність та ідеологічний характер багатьох його висловів. Дуже важливо, що автор не зупиняється на артикуляції та критичному розгляді основних тверджень постмодернізму і його світових ідей. Проблему літератури вивчали такі вчені: Т. Денисова, М. Ігнатенко, О. Киченко, О. Ковбасенко, Г. Козуб, І. Лімборський, Н. Нев’ярович, Н. Пахаренко, і ін. О. Киченко у статті Постмодернізм і роман: метаморфози традиційного жанру робить спробу аналізу художньої структури та естетичних функцій сучасного роману. Серед українських вчених значну увагу дослідженню проблеми постмодернізму в архітектурі приділяють Стародубцева у праці Архітектура постмодернізму та С. Серед науковців проблему соціокультурних перетворень та глобалізаційних процесів досліджують І. Дзюба, Є. Афонін, А. Мартинов, Є. Ільюшина та інші. Найавторитетнішим дослідником масової культури був Д. Белл. Американські соціологи Д. Бенсман і Б. Розенберг у дослідженні Масова культура і бюрократія, характеризуючи масову культуру, визначальною рисою її називали комерційне спрямування: мистецтво, науку, релігію, політику воно трактує як предмет споживання, ставлення до яких підпорядковує економічним міркуванням, логіці ринку, а не внутрішній логіці смислу. Підтверджено висловом сучасних вчених, які пов’язують перехід від парадигми модерну до постмодерну з соціально-економічними, суспільними трансформаціями і західному світі. Важливе зрушення заклечається в тому, що основні риси цього суспільства почали розглядатися як якісно новий струмінь розвитку не лише карти Європи, а й усього людства; а також у тому, що ці процеси не обмежувалися технологією, але й призводили до перетворення суспільства в цілому. За П. Козловським, перехід до постмодерну обумовлений розвитком суспільства від індустріального до постіндустріального, усвідомленням обмеженості ресурсів. По-друге, провідною рисою постмодерністської свідомості є її іманентність, яка перетворює культурну діяльність на інтелектуальну гру, своєрідне метамистецтво. Літературна критика цього напряму оперує такими філософськими поняттями та категоріями, як-от: світ як хаос, світ як текст, свідомість як текст, пастіш, постмодерністська чуттєвість, криза авторитетів, авторська маска, пародійний модус оповідання,
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
