Феномен перформансу в творчості сучасних українських композиторів - Автореферат

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ імені А.В. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана на кафедрі теорії музики та композиції Одеської державної музичної академії імені А.В. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України СОКОЛ Олександр Вікторович, Одеська державна музична академія імені А.В. Лисенка, зав. кафедрою історії музики кандидат мистецтвознавства, доцент МУРАВСЬКА Ольга Вікторівна, Одеська державна музична академія імені А.В. Захист відбудеться 11 листопада 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії імені А.В. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А.В.Вивчення названої проблематики в рамках даного дисертаційного дослідження пояснюється відсутністю її відповідного обґрунтування в контексті сучасного музичного мистецтва, актуальністю доведення методологічної значущості названого феномену для музикознавства. Тематика дисертаційного дослідження погоджена з планами роботи кафедри теорії музики та композиції і відповідає змісту перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ОДМА імені А.В. Предметом дослідження є специфіка явища перформансу як одного з провідних творчих методів сучасних авторів, що апелює до потенціалу традицій даного феномену в попередньому столітті та музичній історії в цілому, і приводить до появи мистецтва музичного перформансу. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі вперше запроваджується поняття «музичний перформанс», обґрунтовується доцільність його застосування; досліджується багаторівневість феномена в композиторській поетиці українських авторів, в звязку з чим, розкривається специфіка сучасного композиторського світогляду; виявляються основні підходи у дослідженні явища перформансу в сучасному гуманітарному знанні (мистецтвознавство, культурологія та ін.) та визначаються суміжні позиції в галузі музикознавства; на предмет виявлення практик перформативної спрямованості вперше аналізується творча спадщина сучасних українських композиторів, в звязку з чим, артикулюється ряд понять: «перформанс в перформансі» як випадок ситуації «тексту в тексті» (У. Практична цінність дисертаційного дослідження виявляється у застосуванні отриманих результатів в різних галузях людської діяльності, зокрема в сфері культури, мистецтва, науки; в узагальненні значного обсягу фактологічного матеріалу, повязаного з генезисом та семантикою феномену перформансу, в контексті сучасного музичного мистецтва; в можливості приведення до загального знаменника формотворчих принципів перформансів різної спрямованості, в запровадженні ряду понять для позначення новітніх явищ сучасної культури, що може бути використано як додаток до навчальних планів, рекомендацій та програм з курсів історії зарубіжної та вітчизняної музики, історії культури та мистецтва, музичної культурології, теорії музики, музичної інтерпретації, в тому числі - окремих напрямків педагогіки, інформатики, психології музичного сприйняття, теорії театрального мистецтва, історії художніх практик ХХ століття.У Вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, наукова новизна дослідження, визначаються обєкт, предмет, мета, завдання, методологічні засади, розкривається науково-теоретична, методична та практична цінність роботи, вказуються головні інноваційні положення, що виносяться на захист. «Поняття «перформанс» в колі мистецтвознавчих та музично-культурологічних категорій» ставиться питання про життєвість явища перформансу в сучасному художньому континуумі, відбувається узагальнення теоретичної та практичної цінності названого феномену, пропонується власний погляд на зазначену проблематику. Трунов)), формулюється робоче визначення поняття: «перформанс» - це різновид сучасної арт-практики, котрий є формою комунікації, спрямованої до обміну інформацією між митцем та реципієнтом, в більшості випадків, соціально-політичного та соціокультурного змісту. Автором виокремлюється ряд різновидів феномену в залежності від превалювання певного художньо-інформаційного початку, наприклад, театральний, художній (випадок візуальної модальності перформансу), літературний, музичний з домінантою аудіального викладу матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ