Феномен П.Н. Толстякова в контексті української музичної культури ХХ сторіччя - Автореферат

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ Робота виконана в Харківській державній академії культури Гулеско Інесса Іванівна, Харківська державна академія культури, професор кафедри хорознавства та хорового диригування 1500 години на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 в Харківській державній академії культури за адресою: 61003, Харків, Бурсацький спуск, 4, Мала зала. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61003, Харків, Бурсацький спуск, 4Толстякова як митця, що у своїй музичній творчості розкривав морально-етичні, філософські проблеми, співзвучні сучасному світу, творча діяльність якого набула всесвітнього визнання та суттєво вплинула на розвиток української музичної культури ХХ ст. Універсальна фігура „ренесансної природи”, різновекторна діяльність якої, - композитор, диригент, педагог-просвітитель, публіцист, громадський діяч, - своєю подвижницькою працею, активною соціальною позицією зробила свій вагомий внесок у розвиток української музичної культури на засадах професіоналізму. Толстякова зберігає свою художньо-історичну цінність і в контексті сучасної української музичної культури. Толстяков „відповів” на потреби національного музичного “самопізнання” у сфері церковної музики як композитор, який брав участь у формуванні Нового напряму вітчизняної духовної музики. Толстякова містить твори різних жанрів, але визначальним для його творчості стає хорове мистецтво.Визначаються методологічні засади, аналітична та теоретична база, розкривається практичне значення роботи, подаються дані про апробацію результатів дослідження та перелік публікацій автора. Толстякова - феномен в українській та світовій культурі” складається з двох підрозділів. „Історіографія проблеми” надано стислий огляд наукових праць з даної проблематики, визначені джерела, де узагальнюються відомості щодо творчого шляху митця в контексті вітчизняного музично-історичного процесу. Толстякова широкий фактологічний матеріал періодичної літератури кінця ХІХ - першої третини XX ст.: „Артистичний вісник”, „Барикади театру”, „Музика”, „Музика мас”, „Музика масам”, „Молодняк”, „Червоний шлях”, „Нове мистецтво”, „Ежегодник императорских театров”, „Музы”, „Русская музыкальная газета”, „Хоровое и регентское дело”, „Баян”, „Гусельки яровчаты“, „Музыка и жизнь”, „Музыка и пение”, „Музыкальный труженик”, „Музыкальная новь”, „Музыкальный современник”, „Життя і революція”, „Музагет”, „Радянське мистецтво”, „Шляхи мистецтва”, „Література. Толстякова хоровому жанрі на прикладі обробок українських народних пісень („Ой, піду я понад лугом”, „За горою камяною”, „Ой, коли б я знала”, „Туман яром”, „Ой, знати, знати” та ін.), в оригінальних хорових творах - хоровій сюїті “Соціалізм”, хорах “В космічному оркестрі”, “Удари комунара”, “Пісня кузні” на тексти українських поетів (П.Толстякова, творча постать якого в результаті належності до плеяди „розстріляного відродження” була викреслена з українського культурно-історичного простору; простежено джерела та еволюцію композиторської поетики, осмислено художньо-світоглядні орієнтири митця. Набула фактологічного підтвердження архівними матеріалами гіпотеза щодо ідентичності фігур Павла Ниловича толстякова („петербурзький” Толстяков) та Павла Драгомирова, автора класичного підручника „Сольфеджіо”. Толстякова на прикладі хорів „Восторг”, „Сосна”, “Девушка пела в церковном хоре” з акцентуванням на спільності художньо-стильової еволюції митця з художньо-естетичним контекстом епохи. Толстякова в українському звуковому кінематографі - у створенні оригінальних музичних партитур спеціально до серії фільмів режисера І. Крім того вони передбачають продовження музично-культурологічних розвідок на рівні виявлення ментальних засад української пісенно-хорової традиції крізь призму композиторської творчості та відтворення „художньої картини світу” відповідної історичної епохи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ