Феномен особистісної безпеки та його кореляція із психозахистом - Статья

УДК 159.9

Феномен особистісної безпеки та його кореляція із психозахистомУ сучасній психологічній науці виокремлюється тенденція вирішення проблеми особистісної безпеки як психологічної захищеності людини, що базується на вивченні розвитку продуктивних станів психіки, повязаних з ативізацією самосвідомості, генезисним саморухом та самоздійсненням, пошуком і збереженням (захистом) сенсу життя (втраченого, ненабутого, нового) тощо (М. Крізь призму еволюційного підходу, враховуючи філогенетичні найдавніші способи захисту, починаючи від тваринного світу до людини, включеної в розгалужену систему соціальних відносин, можна виділити пять основних форм захисту: 1) втеча та її різні послаблені варіанти - відступ, ухиляння, затримки; 2) маскування (як аналог завмирання у тварин і часто у людини, особливо при фізичній небезпеці), тобто прагнення стати непомітним для супротивника; 3) відхід в укриття, використання природних і створення штучних перешкод і перепон для супротивника у вигляді стін, ровів тощо, а як полегшена модифікація - використання переносних перешкод: щитів, кольчуг, зброї тощо; 4) напад як активна форма захисту (знищення, вигнання, «кращий спосіб захисту - напад»); 5) управління поведінкою дійсного або потенційного супротивника, зокрема, його намірами (погрози, підлещування, застосування хитрощів, обманних маневрів та інших прийомів) [1; 2; 3; 4; 6; 7]. Грачов вважає, що при накладенні на інформаційно-психологічну взаємодію початкові базові захисні настановлення у випадку міжособистісної взаємодії можна трансформувати в такі форми захисту людини з відповідною зміною їх змісту: відхід, вигнання (витіснення), блокування (перешкода, відмежування), управління (маніпулювання), затаювання (завмирання, маскування), ігнорування [3]. Ієрархійно організовані види психологічного захисту - це архетипні захисти, підсвідомі захисні механізми, механізми оволодіння й компенсації та духовно-моральний захист, який, до речі, є вищим рівнем у психозахисній системі людини, оскільки спроможний здійснювати перетворювальний вплив на механізми рівнів, які пролягають нижче, бо чим вище рівень захисту, тим продуктивнішим він виявляється. У контексті встановлення кореляцій між розумінням особистішої безпеки і психологічного захисту людини можна виокремити такі положення: 1) психозахист - психічна діяльність, спрямована на спонтанну мимовільну ліквідацію наслідків психічної травми (тобто, по суті, відбувається негайна спроба ліквідації завданої травми, отриманої внаслідок порушення особистішої безпеки); 2) способи переробки інформації в мозку, які блокують загрозливу інформацію (блокада так званого «вогнища оптимального когнітивного збудження», яке відповідає за осмислення й утвердження відчуттів власної безпеки); 3) механізм адаптивної перебудови сприймання й оцінки, коли особистість не може адекватно оцінити почуття занепокоєння, зумовлене внутрішнім або зовнішнім конфліктом, і не може впоратися зі стресом (стресогенні впливи і наслідки порушення відчуття безпеки); 4) психозахист є лише фільтром свідомості (фільтрування різнотипної інформації для забезпечення відчуття безпеки); 5)способи репрезентації спотвореного сенсу; 5) пасивно-оборонні форми реагування в патогенній або екстремальній життєвій ситуації (оборонність як забезпечення спокою та комфорту, переживання відчуття психофізичної безпеки); 6) механізми, що підтримують цілісність свідомості; 7) динаміка системи настановлень особистості при конфлікті цінностей чи настановлень (усунення когнітивного дисонансу для відчуття безпечності власної життєдіяльності); 8) механізм компенсації психічної (і/або фізичної) недостатності тощо.