Феномен маргінальності у генезисі сітьового суспільства - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукІсторичний збіг трьох взаємодіючих процесів кінця XX століття (революції інформаційних технологій, кризи й переструктурування систем капіталізму й соціалізму, розквіту культурних соціальних рухів) спричинив утворення нової домінуючої соціальної структури - сітьового суспільства, нової економіки - інформаціональної/глобальної, нової культури - культури віртуальної реальності. Генезис сітьової архітектури суспільних відносин і перехід до глобальних взаємодій супроводжується такими процесами: істотними змінами у сфері зайнятості; зміною стратифікаційних моделей і принципів; утворенням нових соціальних класів; запереченням усталених способів соціальної взаємодії; крахом звичних ідеологій; руйнуванням колишніх форм організації самосвідомості й ціннісних ядер, що лежать в основі країнних і цивілізаційних ідентичностей; порушенням звичних умов онтологічної безпеки індивідів. В умовах генезису сітьового суспільства виявляє себе потужний потік маргіналізації, що за своїми характеристиками істотно відрізняється від відомих і вивчених маргінальних потоків індустріального періоду. Серед основних небезпек перебування в маргінальному стані, на які наражається сучасний соціальний організм, не тільки зростання безробіття, але також і розкол спільного соціокультурного простору, дезінтеграція колись цілісних суспільних утворювань, демографічна криза, етнічні й релігійні конфлікти, сепаратизм, різке зростання рівня злочинності, виникнення на периферії суспільства складного конгломерату груп. Визнання глобальності сітьового суспільства, безлічі суспільних модусів, таких властивостей суспільства, як самоорганізація й самоускладнення, можливе тільки в межах постнекласичної парадигми, що використовує пізнавальні форми та методологічні принципи, які дозволяють уловити культурне різноманіття, складність, розмаїтість типів реальностей сучасного світу.У першому розділі “Компаративний аналіз методологічних підходів до дослідження феноменів маргінальності” розкриваються принципові теоретичні проблеми дослідження феномена маргінальності. У першому підрозділі “Концепції маргінальності індустріального періоду розвитку суспільства” аналізуються підходи до дослідження маргінальності, що склалися в американській і західноєвропейській соціальній науці, а також розуміння маргінальності, сприйняте радянською й пострадянською наукою. Наприклад, безліч підсистем, що становлять “велику систему” - суспільство, можуть в результаті взаємодії породжувати нові властивості системи, які не були притаманні жодному з її компонентів; система є такою, що самоорганізується й самоускладнюється через зростання інформаційного обміну. Таким чином, сітьове суспільство не може бути описане в межах класичних уявлень про суспільство, а процеси, що в ньому відбуваються, у тому числі процес маргіналізації, не можуть бути описані за принципом суперпозиції, ізольовано від інших процесів й явищ „великої системи”. У першому підрозділі “Структурна маргінальність у соціальних системах” експлікуються інваріанти стану структурної маргінальності в тих або інших системах при їх трансформаціях, а також аналізуються штучно створювані стани структурної маргінальності в історії.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації