Феномен людської тілесності в психології - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Загальна психологія» на тему: «Феномен людської тілесності в психології»Актуальність проблеми полягає у тому, що дослідження тілесності є обовязковим елементом сутності людини у всіх різноманітних характеристиках його існування, однак існує проблема, яка повязана з відсутністю цілісної глибокої концепції людської тілесності в соціально-гуманітарних науках, зокрема психології. Враховуючи актуальність проблеми, мною була обрана наступна тема кваліфікаційної роботи: «Феномен людської тілесності в психології». Мета роботи - дослідити феномен тілесності в теоретичній і практичній психології.Тіло - один із самих захоплюючих і складних предметів, якими займаються науки про людину й про суспільство. У Великому тлумачному словнику російської мови тіло визначається як фізична матерія, речовина, що заповнює певну частину простору, окремий предмет у просторі; частина простору, обмежена з усіх боків; організм людини або тварини в його зовнішніх фізичних формах і проявах; фізичний початок у людині на противагу духовному (страждати не тілом, але духом); частина людської фігури від шиї до ніг; тулуб, корпус; останки померлої людини, мертва людина, труп. Тіло як матеріальний субстрат, значимий для вивчення й розуміння психічних процесів, розвитку людської свідомості, усе більш широко вивчається психосоматикою, психофізіологією, тисячоріччя нараховує практична «робота» з тілом в області медицини, оздоровчих технологій і т.д. «Тіло перебуває в саморусі, розвивається, завдяки цьому здобуває здатність до самовизначення, помічає себе, стає для самого себе предметом, розвертається у відповідній якості, взаємодіє з іншими субєктами, іншим тілом». По Адлеру питання стоїть ні "Як свідомість впливає на тіло?", ні "Як тіло впливає на свідомість?", а скоріше "Як особистість використовує тіло й свідомість при досягненні цілей?": «можна було б припустити, що для визначення того, де лежать інтереси дитини, нам потрібно тільки зясувати, який орган є дефектним.Вільгельм Райх належав до послідовників психоаналітичної теорії З.Фрейда. У той час, коли він тільки починав свою практику, Райх мав багато клієнтів, не здатних розкривати свої внутрішні асоціації, - вони не могли структурувати свої думки й почуття. Він помітив, що їм властиві різні тілесні й мязові опори, і тому почав аналізувати ці опори. Він міркував про те, що слова й мова тіла можуть мати різне значення. «Розпускаючи» мязовий панцир, він допомагав пацієнтові визволити почуття й напруги в тілі.Карл Густав Юнг, автор аналітичної психології, у своїй теорії «активної уяви», довів, що творчість і фантазія роблять зцілювальний ефект. У його теорії «активної уяви» («Active Imagination») приділялася велика увага терапевтичному значенню творчої дії. Він думав, що фантазії й почуття, які піднімаються від примітивного несвідомого, можуть розвиватися через символічне вираження художніх форм. Почуття, для яких не вистачає слів, мають символічну мову виявлення - живопис, малюнок, танець. Пункт відправлення в активній уяві - емоційний стан, що може приймати форму образа зі сну, уривка фантазії й внутрішнього голосу або просто поганого настрою.Лоуэна робота з пацієнтом складається із двох джерел - аналізу особистої історії й роботи із хронічними напругами в тілі. Цей конфлікт виникає із протиріччя між принципом задоволення, що лежить в основі біологічної природи людини, і реальністю, у якій можуть зустрічатися обмеження або навіть заборони - в основному соціальної природи. Конфлікт представлений не тільки в психіці людини, але обовязково й у його тілі, оскільки є результатом зіткнення двох тілесних рухових імпульсів - імпульсу, спрямованого на досягнення задоволення, і імпульсу, що забороняє або обмежує це. Як правило, одинична заборона не створює хронічної напруги, але якщо ситуація заборони є постійної, то заборона засвоюється, переходить у внутрішній план і стає «внутрішньою нормою» поведінки. Однак імпульс, що не одержав задоволення, не знайшов виявлення (тобто не відбувається розрядки дією), і тоді для дотримання соціальних норм людині виявляється необхідним витрачати зусилля не тільки власно на дії, але й на втримання самого себе від ненормативної, «ненормальної» поведінки.Спостерігаючи за собою в дзеркалі, Александер виявив, що втрати голосу були повязані з гнітючим рухом голови назад і вниз. Навчившись пргнічувати цю тенденцію, він перестав страждати від ларингіту; крім того, вилучення тиску на шию зробило позитивну дію на все його тіло. У наслідку, Александер створив техніку навчання інтегрованим рухам, засновану на врівноваженому відношенні між головою й хребтом. Вчителі Александер техніки допомагають своїм клієнтам усвідомити, що провокує повторювану тілесну проблему, аналізуючи не просто симптом, але звички руху всього тіла. Взаємини між головою й хребтом в Александер техніці мають важливе й першорядне значення для экологічног

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні проблеми психології тілесності в гуманітарних науках

1.1 Тіло й тілесність людини

1.2 Феноменологія й структура образа тілесного «Я»

Розділ 2. Методи роботи з тілом у психотерапевтичній практиці

2.1 Вегетотерапія В. Райха

2.2 Теорія активної уяви К. Г. Юнга

2.3 Біоенергетика А. Лоуена

2.4 Техніка Ф.М.Александера

2.5 Метод М. Фельденкрайза

Висновки

Список використаних джерел юнг психотерапевтичний тілесність райх