Концепція відмирання політичного лідерства за умов демократії та демократичних політичних режимів. Концептуальні підходи в аналізі цього феномена. Логіка розвитку політичного лідера. Базові проблеми політичної науки в межах національної традиції.
Феномен лідерстваВ цьому сенсі повнота і цілісність будь-якого дослідження, що ставить за мету висвітлення змісту цього явища, так чи інакше має звертатисья й до характеристики тих підходів, які роблять можливим науковий дискурс стосовно політичного лідерства, а також фігури політичного лідера. Файфа, який ще 1941 року у праці “Лідерство і демократія” чітко повязав “якість” політичного лідерства з “якістю” демократії. Зокрема, на його думку, подальший розвиток демократії супроводжуватиметься паралельним вдосконаленням інституту політичного лідерства та дедалі більшим підвищенням значення політичних лідерів як в суспільно-політичному житті в цілому, так і в функціонуванні окремих елементів політичної системи. Тому, встановлюючи звязок між цими двома поняттями, можемо сформулювати наступне положення: будь-який політичний лідер може бути чи стати державним діячем і обіймати певну посаду у державній структурі, але не будь-який посадовець може стати чи бути політичним лідером. Дещо складнішою видається ситуація, коли політичне лідерство (уособленням якого за визначенням має бути якийсь конкретний субєкт) заперечується на підставі тези, що його функції перебирають на себе політичні партії, які виступають надійною звязкою між суспільством і державою і тим самим роблять політичне лідерство зайвим елементом суспільно-політичного життя (в основі цієї концепції лежить сформульована Е.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
