Феномен кобзи в системі академічного народно-інструментального мистецтва України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені П.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРоботу виконано на кафедрі народних інструментів Національної музичної академії України імені П. І. Захист відбудеться "27" квітня 2011 р. о 16 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П. І. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України імені П. І. Здійснено методичні узагальнення процесу кобзового конструювання та виконавсько-педагогічного досвіду на кафедрі народних інструментів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Представлено взаємну підпорядкованість всіх супутніх даному феномену елементів у єдиному комплексі (історія виникнення та варіанти конструкції інструмента, виконавські школи, семантика тембру, манера артикулювання, особливості репертуару, стереотип поведінки й індивідуальний виконавський стиль), що надає досліджуваному явищу особливої, символічної значущості й унікальності.Нині під назвою кобза сполучено різновиди таких принципово відмінних інструментів як вертикальна кобза-бандура й горизонтальна ладкова кобза-домра. Любимов сконструював чотириструнну домру з квінтовим строєм, яка була впроваджена до академічного народного інструментарію саме в період стагнації кобзи. Процес еволюції виконавства на кобзі супроводжувався нівелюванням її семантики й тривалими періодами повної відсутності цього тотемного музичного інструмента в реальному вжиткові українців. Істотний перегляд традиційних уявлень про сам інструмент і вдосконалення його конструкції (розмір, стрій, матеріал, способи виготовлення), темброво-акустичних особливостей, зростання виконавської майстерності, а також розвиток системи професійного музичного навчання, збагачення засобів музичної виразності і розширення репертуару вивели кобзу на якісно новий художній рівень. Виявлення "академічної", концертної функції класичної кобзи, подолання цим інструментом меж "народного" оркестрового призначення, що історично склалося, відкрили для сучасної кобзової творчості нові перспективи і поставили складні завдання для виконавців, а також для композиторів.Перший розділ - "Художньо-функціональні особливості кобзи та історична специфіка їх перетворення в контексті еволюції народно-інструментальних традицій" - присвячено вивченню історіографії дослідження проблеми та виявленню аспектів трансформації кобзи. У ході вивчення етимології терміна "кобза" було виявлено, що цим терміном називають два зовсім різних інструменти: вертикальну кобзу-бандуру та горизонтальну кобзу-домру. Виведено наукові положення про кобзу як тотемний народний інструмент українців і твердження про її феномен в національній музичній культурі України. Можна припустити, що процес поширення домри, активний розвиток якого став можливим лише наприкінці XVI - на початку XVII ст., тільки починався, коли ладкова кобза переживала часи свого розквіту (зазначено, що кобзарська автохтонна кобза-бандура є зовсім іншим явищем у народному інструментарії; зразком такого інструмента вважається кобза Остапа Вересая, чиє мистецтво досліджував М. У результаті міграційних процесів у російській глибинці складалися нові соціально-культурні утворення міжнаціонального характеру, значне місце в становленні і розвитку яких займали саме українці, котрі разом з устроєм життя і культурними традиціями перенесли в чужі краї любов до народної пісні і своїх музичних інструментів, особливе місце серед яких займала кобза.У ході вивчення етимології терміна "кобза" було виявлено, що ним називають два різних інструменти: вертикальну та ладкову кобзу. Виведено цілий ряд положень щодо народно-інструментального мистецтва традиційної та професійної парадигм, зокрема, про кобзу як тотемний народний інструмент українців і стверджено її феномен в національній музичній культурі України. Здійснено аналіз взаємодії народних, фольклорних і академічних традицій в українському національно-інструментальному мистецтві та визначено закономірності процесу його академізації. Задекларовано звернення до цих інструментів як цілісного явища, до якого входять: різновиди конструкції інструментів, спрямованість еволюції музичного мислення, виконавські та педагогічні парадигми, жанрові системи, основні стильові тенденції сучасної композиторської творчості. Про зрілий період розвитку народно-інструментального мистецтва, в тому числі домри та класичної кобзи, свідчать: оновлення жанрової системи, значне розширення спектра стильових напрямів кобзової та домрової музики, експерименти з конструкцією, тембром, винахід нових виконавських прийомів, оновлення репертуару, а надто - сформована система народно-інструментальної освіти та високий рівень народно-академічної виконавської майстерності.

Основний зміст дослідження