Феномен електоральної культури у транзитивних суспільствах - Статья

Феномен електоральної культури у транзитивних суспільствахМета статті полягає у тому, щоби показати у цілісному вигляді наукову категорію «електоральна культура» та її місце в науковому апараті політичної науки. Застосовувався комплекс загальнонаукових та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні політичні науці: системний аналіз, індукція, біхевіористичний метод. Подається визначення поняття «електоральна культура», розкривається механізм формування електоральної культури індивіда. Це обумовлює зростаючу питому вагу електоральної культури взагалі в структурі політичної культури націй, що переживають період трансформації, адже вона починає виступати як найважливіший показовий елемент їхньої політичної культури як такої. Феномен електоральної культури можна вивчати за умов використання сукупності загальнонаукових та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні політичні науці: системний аналіз, індукція, біхевіористичний метод.Електоральна культура (культура політичних виборів) - це сукупність типових, відносно сталих знань, уявлень, настанов, переконань, цінностей, символів, орієнтацій, навичок, зразків поведінки, які проявляються у виборчому процесі та транслюються від генерації до генерації певної нації, але мають істотний трансформаційний потенціал та проступають в діяльності субєктів електорального процесу та у функціонуванні демократичних інститутів [1, с. Електоральна культура виявляється у сприйнятті та ставленні до виборчого законодавства, партій, кандидатів, виборчих комісій, у самоідентифікації себе як прихильника тієї чи іншої партії, політичної сили, у реалізації свого права на голос. Можна сказати, що електоральна культура-це своєрідна «активна» частина політичної культури, особливість якої полягає ще й у її динаміці та ритмі (яскраво це проявляється в постсоціалістичних країнах, зокрема в Україні та Росії, де виборчі кампанії починаються тільки за рік-півтора до дня голосування, у той час як на Заході зазвичай проводять кампанію від одного дня голосування до іншого відповідно до виразу «Наступна кампанія розпочинається наступного дня після оголошення результатів попередньої»). Тож, електоральна культура тривалий час перебуває в латентному вигляді і проявляється та актуалізується тільки в періоди виборчих кампаній. В разі невідповідності законодавчих норм національній традиції електорат може «проголосувати ногами» - проігнорувати вибори як незрозумілу та через це непотрібну процедуру.Як бачимо, саме електоральна культура є базовим фактором поведінки виборців, адже вона вбирає в себе всі найважливіші внутрішньо-психологічні чинники індивіда. Таким чином, у транзитивних суспільствах саме електоральна культура виступає тим необхідним індикатором, що дозволяє зрозуміти стан розвитку їхньої політичної культури у певний історичний період. Обмеження понятійного поля політичної культури сферою електоральної культури дозволяє виокремити пласт «живої» участі в політиці громадян, які лише навчаються, опановують різні форми демократичної участі у політичному процесі перехідних режимів. Категоріальне звуження з розмитої натепер концепції політичної культури до концепту електоральної культури у перспективі дозволяє більш точно визначити предмет впливу, «больову точку» політичної еволюції перехідних країн з метою розроблення ефективних технологій впливу на розвиток політичної ментальності населення країн з транзитивними режимами у бік її реальної демократизації. Звуження смислового поля політичної культури сферою культури електоральної сприяє виокремленню пласта «живої» участі індивідів у політиці, за умов транзитивних режимів, у яких люди лише навчаються різним формам демократичної участі у політиці.