Аналіз проблеми адаптованість особистості. Теоретичний і практичний внесок представників різних психологічних напрямків означеної проблематики. Використання матеріалу вивчення психологічної літератури. Критерії діагностики адаптованості та опис її видів.
Аннотация к работе
Феномен адаптованості як предмет наукового аналізуУзагальнюючи результати досліджень можна стверджувати, що поняття адаптованості особистості демонструє широкий спектр його визначень. Не існує єдиного бачення сутності поняття "адаптованість". У більшості досліджень поняття "адаптованість" розглядається у співвідношенні з поняттям "адаптація". Тому залежно від того, який науковий напрямок представляє дослідник, так і тлумачиться адаптованість, а саме: як переживання тривоги, що відображає вимоги соціального середовища, і за характером емоційного самопочуття особистості (психодинамічний напрямок); як результат процесу адаптації (співвідношення змін середовища та особистості; психоаналітичний напрямок); як стан гармонії між індивідом і природнім або соціальним середовищем, при якому потреби людини, з одного боку, і вимоги середовища, з іншого боку, повністю задоволені або як процес, за допомогою якого досягається стан гармонії між індивідом і середовищем (біхеовіристичний напрямок); як відповідь на вплив середовища через прийняття та ефективну відповідь на ті соціальні очікування, з якими людина зустрічається відповідно до своїх поглядів, віку і статті, а також гнучкість, ефективність при зустрічі з новими та потенційно небезпечними ситуаціями, здатність надавати подіям бажаний для себе напрямок (інтеракціоністичний напрямок); як складний динамічний процес взаємодії особистості та середовища, який приводе до оптимального співвідношення цінностей особистості та середовища (гуманістичний напрямок).