Феміністська епістемологія як постнекласичний феномен феміністський епістемологія постмодернізмВиникнення потужної індустрії знань, створення нових технологій, перетворення життєвого простору людини (наприклад, природне, культурне, інтелектуальне), що постійно зростає, - усе це так або інакше має своєю метою розвиток і зростання наукового знання. Крім того, відмова від «безпристрасного» знання спричиняє спроби його певного «забарвлення»: сучасні епістемології пропонують множину інтерпретацій пізнавальних процедур, виходячи з різних точок відліку - класу, раси, статі, гендеру тощо. Феміністська епістемологія, яка досліджується в роботі, на перший план висуває саме гендеровану пізнавально-комунікативну практику, висвітлюючи позицію жінки-субєкта, ставлячи під сумнів онтологічні і епістемологічні засади класичної науки та спростовуючи її пануючу «маскуліністську» модель та основні категорії. Такий стан речей пояснюється відсутністю соціального замовлення на теоретичні дослідження в цієї галузі, а також негативним ставленням на пострадянському просторі до фемінізму взагалі та відношенням до «жіночих» тем як до ілюстративного, часом екзотичного матеріалу. Проаналізовані праці з феміністської епістемології можна згрупувати по таких напрямках відповідно до проблем, які в них вирішуються: 1) критика традиційної науки і знання та постулювання феміністської епістемології; 2) обґрунтування постмодерністського контексту феміністської епістемології; 3) скептичне ставлення щодо можливого сполучення фемінізму і постмодернізму; 4) заперечення можливості існування феміністської науки і епістемології.«Історія становлення феміністської епістемології» розглядаються передумови її виникнення, а також генеза поняття «феміністська епістемологія». Передумови виникнення феміністської епістемології повязані з: 1) антисциєнтистською критикою щодо науки як культурно-світоглядного ідеалу, її епістемічних цінностей, універсальності методів та ін.; 2) критикою традиційної науки, розвинутої феміністами в біології і соціобіології (феміністськими теоретиками було зауважено, що вчені доволі часто використовували неприпустимі екстраполяції у дослідженні, яке відрізнялося певною «вибірковістю» до обєкта, що вивчається, та неадекватністю в інтерпретації фактів); 3) постмодерністською критикою владних відносин, трансцендентального субєкта, одноманітності у визначенні реальності. Феміністська епістемологія також розглядається як одна з тенденцій на антропологізацію пізнання: спроба не просто «олюднити» науку, але й додати «забарвлення» безособовому, універсальному визначенню людства. Вказані тенденції знайшли свій відбиток у соціальній епістемології Р.Харре (соціальна природа знання), епістемології «неявного» знання М.Полані (персоніфікація знання), анархістській епістемології П.Фейєрабенда (плюралізм та релятивність знання), епістемології як антропології знання І.Елкани (соціокультурний контекст знання). Дослідив головні ідеї постпозитивізму, соціології знання та постмодернізму, дисертантка формулює такі постнекласичні характеристики сучасної епістемології: 1) трансценденція метафізики присутності (руйнування розуміння буття як такого, що «стало», за яким підіймається постать трансцендентального, надісторичного універсуму - реальності, субєкта, знання); 2) перевизначення епістемічних цінностей науки (відхід від однозначності та монізму у дефініції «раціональності», «істини», «знання» та розгляд їх з позиції множинності та історичності); 3) нелінійсть та перервність як стратегії інтерпретації фізичних та соціальних явищ (відмова від атомізму та редукціонізму на користь динамічних співвідносин цілого та частки); 4) символізм та репрезентація як засоби конструювання знання (визнання соціального характеру мови); 5) «трансгресія меж» (створення міждисциплінарного простору як найбільш адекватного для вивчення складних проблем пізнання); 6) відмова від авторитаризму та елітарності традиційної науки (необхідність залучення значного потенціалу досить корисних «позанаукових» методів в наукове дослідження); 7) перегляд методологічних засад традиційних концепцій здобуття знання, зокрема, в освітянській та науковій діяльності).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
