Геолого-геоморфологічна будова і рельєф, клімат та грунти області. Дослідження фауни, біології та хорології багатоніжок у біогеоценозах Ківецівського району, закономірності їх поширення у біогеоценозах. Особливості біології та екології Myriapoda району.
Фауна і біологія багатоніжок Ківерцівського району багатоніжка біогеоценоз myriapoda ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КІВЕРЦІВСЬКОГО РАЙОНУ 2.1 Геолого-геоморфологічна будова і рельєф 2.2 Клімат 2.3 Ґрунти РОЗДІЛ 3. ФАУНА І БІОЛОГІЯ БАГАТОНІЖОК КІВЕРЦІВСЬКОГО РАЙОНУ 4.1 Біологія багатоніжок району дослідження 4.1.1 Клас Губоногі 4.1.2 Клас Двопарноногі (Diplopoda) 4.1.3 Клас Симфіли (Symphyla) 4.2 Еколого-фауністична характеристика багатоніжок району дослідження РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ МІРІАПОДОФАУНИ У КІВЕРЦІВСЬКОМУ РАЙОНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОПОВІДЬ ВСТУП Актуальність дослідження. До цього підтипу належать Багатоніжки (Myriapoda). Таксономічна різноманітність і екологічна роль різних класів багатоніжок, а саме, двопарноногих, губоногих, симфіл і пауропод, сильно відрізняється. Найбільший клас Diplopoda (двопарноногі багатоніжки) нараховує біля 50 тисяч видів і форм. Недивлячись на те, що диплоподи, в основному, мезофільна група, в екологічному плані вони достатньо різноманітні і мають такий набір адаптацій, які дозволили їм широко розселитися по всіх географічних зонах земної кулі. Приуроченість диплопод до певних типів ґрунтів, робить цю групу добрим індикатором в біологічній діагностиці ґрунтів і в практиці екологічного моніторингу. Другий по величині клас Chilopoda (губоногі багатоніжки) нараховує біля 3,5 тисяч видів поширених по всіх природних зонах, крім пустель. Вони складають значну частину населення підстилки і верхнього ґрунтового ярусу, в зв’язку з чим відіграють важливу роль в регуляції чисельності безхребетних. Метою дипломної роботи є дослідження фауни, біології та хорології багатоніжок у біогеоценозах Ківецівського району. Наукова новизна дослідження. У розвитку досліджень багатоніжок на Україні умовно можна виділити три етапи: 1) несистематичної вивчення (1826-1968 рр..); 2) первинної інвентаризації (1969-1995 рр..) 3) інвентаризаційний (1996-2009). Зокрема, А. В. Селиванов у своїй праці «Матеріали до вивчення тисячоногих» дає описи поширення таких видів, як Lithoius erythrocephalus, Strigamia pussilus, в 1883-1884 році вивчив вид Pachymerium ferrugineum і виявив зміну числа пар ніг в залежності від географічної широти [40]. М. Сюди потрібно віднести праці О. П. Кришталя, М. С. Гілярова, Б. Фолкманової, Л. К. Доброруки, І. Локші [11, 12, 28, 30, 48]. В серії робіт вчений подає характеристику поширення 19 видів і підвидів диплопод. У роботі В. Я. Шиперовича по населенню безхребетних сосняків «Бузулуцького Бору» для степової зони згадуються два види G. proximus і Lithobius sp., встановлення видової належності останнього не є можливим у силу відсутності екземплярів. Важливий внесок у вивчення міріаподофауни України на сучасному етапі здійснили такі вчені як М. Г. Чорний та О. В. Кос’яненко, В. О. Чумак. Середня літня температура повітря становить 17 °С з абсолютним максимумом 33 °С, середня зимова - -7 °С з абсолютним мінімумом -36°С. Флора заповідника налічує 604 види вищих судинних рослин, 139 - мохів, десятки - лишайників, грибів та водоростей. Зібраний і зафіксований матеріал підлягав систематичній обробці для визначення видової приналежності для чого використовували визначники для двопарноногих - І. Є. Локшина та С. І. Головач, для губоногих - Н. Т. Залеської, О. О. Шілейко [11, 13, 16, 24].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
