Фармакотерапевтична ефективність церебролізину та пропесу при хронічному рановому процесі (експериментальне дослідження) - Автореферат

Фармакотерапевтична ефективність церебролізину та пропесу при хронічному рановому процесі (експериментальне дослідження)Ранові процеси, що довго не загоюються, на фоні основного захворювання викликають у хворих хронічний емоційний стрес, що є серйозною проблемою як для пацієнта, так і для системи охорони здоровя У результаті - методи терапії, спрямовані на поліпшення загоювання рани, виявляються неефективними або показують мінімальні результати одужання (M. Наявні консервативні методи лікування не розвязують проблеми загоювання ран із хронічним перебігом. Охарактеризувати місцеві прояви, стан процесів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, рівень інтерлейкінів IL-1?, TNF-a та IL-8, морфологічні, морфометричні та імуноморфологічні особливості хронічного перебігу ранового процесу, викликаного місцевим радіаційним ушкодженням шкіри у морських свинок. Встановити лікувальну ефективність пропесу в умовах внутрішньомязового та паравульнарного введення при хронічному рановому процесі за показниками місцевих прояв, стану процесів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, рівнів інтерлейкінів IL-1?, TNF-a та IL-8, морфологічних, морфометричних та імуноморфологічних особливостей.третя, четверта, пята, шоста й сьома групи - тварини з рановим процесом, який довго не загоюється, до яких застосовували відповідно мазь «Метилурацилова», препарат «Церебролізин», що вводився внутрішньомязово і паравульнарно, та препарат «Пропес», що вводився внутрішньомязово і паравульнарно. Під час лікування маззю «Метилурацилова» гіперемія була відсутня, тільки на 18-20 добу відбувалося відторгнення струпу, на 21-у добу після початку лікування лише в 43% випадків спостерігалася повна епіталізація, вогнище залишалося твердим. При внутрішньомязовому введенні препарату «Пропес» (ПП) і препарату «Церебролізин» (ПЦ) помірна гіперемія зявлялася на 5-7 добу, відторгнення струпу відбувалося на 12-14 добу, повна епіталізація на 21-у добу зявлялася у 83% випадків, твердість вогнища змінилася незначно. Показано, що в рановому вогнищі й периферічній крові при хронічному перебігу ранового процесу була виражена активація процесів ПОЛ: рівень ДК у вогнищі збільшувався в 3,1 рази, у крові - у 2,1 рази; ТБК-АП змінювався ще значніше, у вогнищі підвищувався в 4,6 разів, у крові - у 8,8 разів. Паралельне вивчення АОС дозволило встановити, що у тварин з хронічним перебігом ранового процесу у вогнищі і крові знижувалася активність ферментів: СОД у вогнищі на 11%, у крові на 14%, Кат у вогнищі в 1,8 разів, у крові на 43% і різко зменшувався АК.Хронічний рановий процес, викликаний у морських свинок місцевим променевим ураженням шкіри, супроводжується активацією процесів ПОЛ відносно інтактних тварин: збільшення рівня ДК у вогнищі та крові в 2,1-3,1 рази (р<0,05), ТБК-АП - в 4,6-8,8 рази (р<0,05), зниження активності СОД у вогнищі та крові на 11-14% (р<0,05), Кат - на 43-80% (р<0,05); підвищенням рівня цитокінів (IL-1?, TNF-? ? IL-8) у вогнищі та крові. Застосування мазі «Метилурацилова» (щодобово протягом 20 діб) при хронічному рановому процесі на 21-у добу призводить до зниження відносно контролю показників ПОЛ: ДК у крові - на 33% (р<0,05), ТБК-АП у вогнищі та у крові - на 27-60% (р<0,05). При цьому підвищується активність Кат у вогнищі в 3,1 рази (р<0,05), знижуються рівні IL-1? та TNF-? у вогнищі на 35-42% (р<0,05) і у крові IL-1? та IL-8 - на 42-43% (р<0,05), збільшується рівень IL-8 у вогнищі на 43% (р<0,05). Внутрішньомязове введення як пропесу, так і церебролізину (1 мл/кг через добу протягом 20 діб) зменшує відносно контролю вміст ПОЛ: у вогнищі ДК - на 29-55% (р<0,05), ТБК-АП - на 35-51% (р<0,05); збільшує активність Кат в 2,3-2,7 рази (р<0,05); підвищує експресію CD34; гістологічно реєструється проліферація епітелію, однак базальна мембрана не виявляється, синтез нового колагену та активація ангіогенезу виражені помірно. Застосування церебролізину паравульнарно (1 мл/кг через добу протягом 20 діб) при хронічному рановому процесі призводить до зниження відносно контролю рівня ДК у вогнищі та крові на 25-27% (р<0,05), ТБК-АП у вогнищі та крові - на 45-53% (р<0,05), підвищення активності СОД у вогнищі - на 80%, у крові - на 10% (р<0,05), Кат у вогнищі - на 330%, у крові - на 179% (р<0,05); зниження рівнів прозапальних цитокінів: IL-1? та TNF-? у вогнищі - на 30-34% (р<0,05), у крові - на 49-79% (р<0,05).

Основний зміст дисертації