Фармакотерапевтична ефективність ліпосомальних препаратів при патологічних станах оксидативного генезу (експериментальне дослідження) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукВ багатьох країнах до 40 % пацієнтів гастроентерологічного профілю страждають на виразкову хворобу шлунку (Василишин Р.И., 1999; Звягинцева Т.Д. и соавт., 2002), а понад 20% - ураженнями гепатобіліарної системи і щорічно кількість таких хворих збільшується (Москаленко Л.Ф. і співавт., 2000; Т. Для лікування вище означених патологічних станів застосовують препарати різних фармакологічних груп, що мають етіотропний, патогенетичний або симптоматичний вплив (Дроговоз С.М., 2004; Нейко Є.М., Бабенко О. І., 2002;). Спроба поєднати властивості кверцетину та фосфатидилхоліну в одному препараті призвела до створення нового лікарського засобу Ліпофлавону, всебічне дослідження якого дає можливість поглибити знання про його ефективність за умов різноманітних патологій і, відповідно, розширити показання до застосування в клініці. На основі експериментальних досліджень встановити особливості та ступінь вираженості лікувальних та профілактичних властивостей ліпосомальних препаратів ліпофлавону та ліпіну, визначити риси подібності та відмінності їх дії в залежності від характеру оксидативної патології. Дослідити терапевтичну ефективність ліпосомального кверцетину за умов модельованих токсичних гепатитів різного походження у порівнянні з еталонними антиоксидантами та його вплив на показники ПОЛ і системи АОЗ.У другій групі експериментів спостереження проводилось теж протягом 30-ти діб, але евтаназію частини тварин (під легких ефірним наркозом, шляхом декапітації) проводили на 10, 21 і 30 добу після опромінення та вивчали показники клітинного складу периферійної крові та кісткового мозку, робили відбір тканин тонкої кишки для гістологічного та електронномікроскопічного дослідження. Динаміка загибелі тварин у визначені терміни після опромінення підтверджує позитивний вплив ЛК при обох дозуваннях та ліпіну в дозі 20 мг/кг. На 21 добу після опромінення показники периферійної крові тварин, лікованих ЛК і ліпіном, демонструють позитивну динаміку поступового відновлення клітинного складу, порівняно з нелікованими тваринами (р<0,05) (табл. Заслуговує на увагу той факт, що за умов застосування ЛК дані мієлограми були більш наближеними до норми, зокрема за кількістю мієлобластів, паличкоядерних нейтрофілів та лімфоцитів, а у групі з використанням ліпіну ці показники, хоч і суттєво відрізнялись (р<0,05) від контролю, але залишались істотно зміненими, порівняно з ідентифікованими у здорових тварин У мієлограмах усіх груп тварин на час закінчення експерименту теж відмічено позитивну динаміку: у лікованих ЛК і ліпіном показники практично не відрізнялись від норми, а у препаратах опромінених нелікованих мишей спостерігали достовірну різницю вмісту майже всіх досліджуваних клітин. На 9 добу після моделювання патології в групі опромінених (нелікованих) тварин спостерігалось підвищення АТ в середньому на 26 мм рт. ст., тобто на 24% порівняно з рівнем АТ до опромінення, в той час як у тварин, що отримували ЛК в дозі 1 мг/кг маси тіла відразу після моделювання ураження, цей показник практично не відрізнявся від початкового.Робота присвячена актуальній проблемі фармакології - експериментальному обгрунтуванню застосування ліпосомальних препаратів ліпофлавону і ліпіну за умов патологічних процесів, що перебігають на фоні вираженої активації ВРО. В роботі наведено теоретичне та експериментальне узагальнення даних і нове вирішення наукової проблеми, що визначається комплексним обгрунтуванням доцільності та ефективності використання, а також встановленням особливостей фармакодинаміки нового представника групи біофлавоноїдів кверцетина у ліпосомальній формі та ліпіну для попередження та лікування порушень, що виникають при захворюваннях і патологічних станах, в основі патогенезу яких лежить оксидативний стрес. Внутрішньочеревинне введення ліпосомальних препаратів у лікувально-профілактичному режимі в інтервалі доз 20 мг/кг і 100 мг/кг сприяє збільшенню виживаності та середньої тривалості життя відповідно на 100 % та 45 % у порівнянні з нелікованими тваринами, а також покращувє перебіг гострих пострадіаційних синдромів, прискорює відновлення процесів кровотворення та ультраструктури епітелію слизової оболонки тонкої кишки, що є свідченням їх високої протипроменевої ефективності. ЛК in vivo та in vitro проявляє протипроменеву активність шляхом відновлення структурного та функціонального стану ендотелію і зменшення вазоконстрикторних реакцій, що розвинулись внаслідок впливу іонізуючої радіації на ендотелій судин, з попередженням розвитку післяпроменевої гіпертензії. Застосування ЛК в дозі 30 мг/кг на моделях етанол-преднізолонової та аспіринової виразки з профілактичною, лікувально-профілактичною та лікувальною метою реалізується вираженим противиразковим ефектом, який значно перевищує активність використаних в експерименті референтних препаратів антиоксидантного типу дії.

Основний зміст роботи