Фармакологічна корекція метаболічних факторів прогресування ІХС триметазидіном MR та його вплив на клінічний перебіг післяінфарктного періоду - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИНаукові керівники: доктор медичних наук Малиновська Ірина Едмундівна, Інститут кардіології ім. акад. Стражеска АМН України, провідний науковий співробітник відділу інфаркта міокарда та відновлювального лікування, м.Київ; доктор медичних наук, Талаєва Тетяна Володимірівна, Інститут кардіології ім. акад. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Пархоменко Олександр Миколайович, Інститут кардіології ім.акад. доктор медичних наук, Лішневська Вікторія Юріївна, Інститут геронтології АМН України, провідний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів, м.В багатьох дослідженнях було показано збільшення обєму виконаної роботи, затримку появи ознак ішемії при фізичному навантаженні у хворих на стабільну стенокардію при застосуванні триметазидіну MR [Opie L., 1998; Fragasso G., 2003; Stanley W., 2001; Mackolkin V., 2004; Лутай М.І., 2004; Пархоменко О.М., 1996, 2003]. Отримані експериментальні дані про можливість прямого впливу триметазидіну MR на активність оксидантного стресу та запалення в міокарді при ішемії та реперфузії міокарду [Kantor P., 2000; Maupoil V., 1990], а також на системні метаболічні порушення, що супроводжують розвиток ІХС та ГКС. Дисертаційна робота "Фармакологічна корекція метаболічних факторів прогресування ІХС триметазидіном MR та його вплив на клінічний перебіг післяінфарктного періоду" виконувалася в рамках наукової теми відділів інфаркту міокарда та відновлювального лікування та патофізіології Інституту кардіології ім. Встановити особливості системних порушень обміну вуглеводів, ліпідів, ЛП, що зумовлюють розвиток та прогресування ІХС, їх звязок з системним запаленням та характером клінічного перебігу у хворих в післяінфарктному періоді, визначити в умовах клініки та на експериментальній моделі можливості підвищення ефективності лікування шляхом корекції метаболічних порушень із застосуванням триметадизіну MR. Визначити вплив триметазидіну MR на характер клінічного перебігу, порушень функціональних можливостей серця, толерантності до фізичного навантаження, на вираженість системних метаболічних порушень та активність системного запалення у хворих на ІХС в післяінфарктному періоді.Хворі були розподілені на дві групи: 1 групу (контрольну) склали 46 пацієнтів, які отримували базисну терапію; 2 група (основна) була представлена 37 пацієнтами, яким додатково до базисного лікування призначали триметазидін MR (предуктал MR, Servier, Франція) по 35 мг двічі на добу. В той же час, у хворих з низькою ФВ у вихідному стані (в середньому <36,5%) величина КДО зменшилась в кінці 6-го місяця на 42% (від 154,0±12,3 до 89,0±7,7 мл, Р<0,01), КСО - на 63% (від 97,0±7,9 до 35,5±2,9 мл, Р<0,01), ФВ була збільшена в кінці 6-го місяця на 65% (від 36,5±2,9 до 60,1±5,8 %, Р<0,01). У вихідному стані атерогенність плазми була значно підвищеною: вміст ХС у ММ після інкубації з плазмою був майже в 4 рази вищим від норми (396,7± 34,2 у порівнянні з 101,1±9,6 мкг/мг білка, Р<0,001), вміст ТГ у ММ - у 12 разів (442,3±29,4 у порівнянні з 37,5±1,7 мкг/мг білка, Р<0,001). Його вміст у плазмі, збільшений у вихідному стані практично в 9 разів, зменшився до кінця 3-го місяця на 23% (від 22,4±1,9 до 17,3±1,4 мг/л (Р<0,01), до кінця 6-го місяця - на 52% (до 9,7±0,8 мг/л, Р<0,01), але зберігався майже в 4 рази більшим у порівнянні з нормальним (Р<0,01). Інтенсивність ІХЛ плазми перевищувала нормальну у вихідному стані у 6,4 рази і істотно зменшилася протягом спостереження, але залишалася в 2 рази вище нормальної в кінці 3-го місяця (P<0,01) і в 3 рази - наприкінці 6-го місяця (P<0,001).В дисертаційній роботі на підставі аналіза результатів власних досліджень та даних сучасної літератури узагальнені теоретичні та практичні аспекти особливостей клінічного перебігу, толерантності до фізичного навантаження, стану гемодинаміки у хворих на ІХС в післяінфарктному періоді в залежності від характеру системних метаболічних порушень, активності системного запалення, а також визначено можливість підвищення ефективності лікування шляхом застосування триметазидіну MR. У хворих з ГІМ та в післяінфарктному періоді відмічено наявність ІР, системних порушень метаболізму ліпідів, ЛП та вуглеводів. ГІМ та післяінфарктний період характеризуються високим рівнем системного запалення, оксидантного стресу та атерогенності плазми незалежно від вмісту в крові загального ХС та ХС ЛПНЩ. Застосування триметазидіну MR здійснює позитивний вплив на клінічний перебіг захворювання у післяінфарктному періоді і супроводжується вірогідним зменшенням на 50% частоти виникнення приступів стенокардії на всіх етапах спостереження. Застосування триметазидіну MR у хворих в післяінфарктному періоді сприяє вірогідному прискоренню відновлення толерантності до фізичного навантаження із збільшенням обєму виконаної роботи на 86% у порівнянні з 63,7% у хворих групи контролю вже до кінця 3-го місяця.

Основний зміст роботи