Фактори ризику та профілактика неспроможності товстокишкових анастомозів у хворих на обтураційну непрохідність - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКТОРИ РИЗИКУ І ПРОФІЛАКТИКА НЕСПРОМОЖНОСТІ ТОВСТОКИШКОВИХ АНАСТОМОЗІВ У ХВОРИХ З ОБТУРАЦІЙНОНОЮ НЕПРОХІДНІСТЮРобота виконана в Медичному інституті Сумського державного університету МОН України Медичний інститут Сумського державного університету МОН України завідувач кафедри хірургії з дитячою хірургією з курсом урології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мамчич Володимир Іванович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Захист відбудеться «» _____2015 р. о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради при Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, Харків, проспект Леніна, 4, т.Надійність накладення кишкових швів при формуванні анастомозів, а також попередження виникаючих ускладнень, є одним з напрямів, що вивчаються, в хірургії, що обумовлено виконанням великого числа операцій на органах черевної порожнини за наявності обтяжливих чинників, наявних або виникаючих у момент накладення анастомозів, що підвищує вірогідність розвитку неспроможності швів і подальшого післяопераційного перитоніту, що призводить до високий летальність сягає 20% (Бойко В.В. та співавт., 2010; Бондар Г.В. та співавт., 2010; Котельникова Л.П. та співавт., 2011; Nasirkhan M.U. et al., 2006; Patriti Тому, в дослідженні цієї проблеми важливий комплексний підхід до вивчення причин ускладнення, передусім у виявленні пріоритетності чинників, які згубно впливають на загоєння товстокишкових анастомозів (Курбонов K. M. та співавт., 2010; Шестопалов С. С. та співавт., 2009). До теперішнього часу все ще не вирішена технічна, тобто хірургічна складова проблеми, повязана з вибором найбільш оптимального способу формування анастомозу і обліком міри ризику неспроможності, а також вибору раціонального зєднання тканин, що дозволило б понизити частоту ускладнень і поліпшити безпосередні результати (Царьков П.В. та співавт., 2010; Шальков Ю.Л. та співавт., 2011; Villar J.M. et.al., 2005). Висока смертність після неспроможності швів анастомозів є причиною відмови від первинних анастомозів при перитоніті і кишковій непрохідності, що значною мірою знижує якість життя хворих, вимагає складних повторних втручань, відсоток ускладнень і летальності при яких також залишається досить високими, досягаючи 25% (Афендулов С. А. та співавт., 2009; Воленко А.В. та співавт., 2011). Поліпшити результати лікування хворих оперованих на товстій кишці, на підставі розробки алгоритму профілактики ускладнень з урахуванням прогностичних чинників ризику розвитку неспроможності товстокишкових анастомозів і застосування композиції на основі етилового ефіру ?-ціанокрилатної кислоти.Експериментальні дослідження проведені на статевозрілих 32 кролях породи Шиншила масою тіла7,8 ± 0,7 кг які утримувались у віварії відповідно до загальноприйнятих норм відповідно до Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації, Конвенції Ради Європи, що відповідає положенням ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, законів України й типових положень із питань етики МОЗ України і комісії з біотеки Сумського державного університету. У другій групі використовувалася методика накладення погружного анастомозу з використанням композиції на основі етилового ефіру ?-цианокрилатної кислоти. Для моделювання непрохідності тварини були розподілені на три підгрупи з метою створення найбільш частих варіантів механічної непрохідності. У підгрупі "в" (10) моделювався заворот товстої кишки з подальшим некрозом частини кишки. З цією метою товста кишка перекручувалася на 180 градусів і фіксувалася капроновими лігатурами в такому положенні, також частково лігували судини брижі.Результати застосування композиції на основі етилового ефіру ?-цианокрилатної кислоти у групі тварин при накладенні товстокишкових анастомозів через 10-12 годин загальним для усіх досліджуваних зразків дало потовщення серозної оболонки, розташування волокон фібрину в подовжній осі кишки, з утворенням тонких колагенових містків з невеликою кількістю гістоїдних клітин, зближення фрагментів кишки.До факторів були віднесені диференціація хворих за статтю та віком, наявність хірургічних планових чи ургентних втручань, фактор суто хірургічної чи онкологічної патології, характер захворювання за локалізацією патологічного процесу, виду та обєму (тяжкості) хірургічного втручання, виконання звичайного чи комбінованого втручання, спосіб формування міжкишкового анастомозу, тощо. По мірі переходу хворих у наступну вікову групу кількість неспроможності швів анастомозів збільшувалась: з 0 випадків у хворих віком 39 років, до, згідно наступних десятиліть: 1,2,4 та 5 випадків у хворих найбільш старшої вікової групи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ