Фактори противірусного імунітету під впливом різних доз антиретикулярної цитотоксичної сироватки - Автореферат

ФАКТОРИ ПРОТИВІРУСНОГО ІМУНІТЕТУ ПІД ВПЛИВОМ РІЗНИХ ДОЗ АНТИРЕТИКУЛЯРНОЇ ЦИТОТОКСИЧНОЇ СИРОВАТКИРоботу виконано на кафедрі загальної та молекулярної генетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Захист дисертації відбудеться “8” квітня 2003 р. о 16 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського Національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, Київ, проспект Глушкова, 2, корпус 12, ауд. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка: 01033, Київ-33, вул. Показано виражену дозозалежну активність препарату антиретикулярної цитотоксичної сироватки по відношенню до впливу на розвиток вірусної інфекції як in vitro, так і in vivo, викликаної вірусами везикулярного стоматиту, імунодефіциту людини типу 1 та герпесу. Противовирусную активность исследуемого препарата изучали на модели вируса везикулярного стоматита в культуре клеток лейкоцитов периферической крови человека путем оценки степени защиты от цитопатического действия вируса, на модели вируса иммунодефицита человека первого типа (штамм BRU) в культуре лимфобластоидных клеток МТ-4, по угнетению цитопатического действия вируса, а также по уровню содержания антигена р24 в культуральной среде.В результаті здатності вірусів до швидкого пристосування та уникнення імунного нагляду організму спостерігається значне підвищення розладів імунної системи у людей, що стикаються із вірусними інфекціями, у вигляді різних порушень імунних реакцій, розвитку вторинної імунної недостатності у різних проявах, в залежності від агенту або агентів, якими викликаний даний вид інфекції. Для ефективного застосування антиретикулярної цитотоксичної сироватки, в першу чергу, необхідно було показати специфічний та неспецифічний вплив різних доз антиретикулярної цитотоксичної сироватки на фактори противірусного імунітету in vivo та in vitro. В даній роботі вперше було виявлено можливість неспецифічного впливу антиретикулярної цитотоксичної сироватки на інфекцію вірусу герпесу простого ІІ типу та встановлено здатність антиретикулярної цитотоксичної сироватки Богомольця до пригнічення репродукції вірусу імунодефіциту людини. Виявлено, що продукція інтерферону під дією АЦС в культурі клітин периферичної крові людини не має прямої кореляції з пригніченням репродуції вірусу у цій культурі. Як контроль, використовували культуру, куди не вносили препарат, але вносили вірус, інтактну культуру клітин, та культуру, куди вносили нормальну сироватку коней.Дослідження показали, що антиретикулярна цитотоксична сироватка у низьких (розведення 10-4 - 10-6) пригнічує репродукцію вірусу везикулярного стоматиту в культурі лейкоцитів периферичної крові людини in vitro. Антиретикулярна цитотоксична сироватка дозозалежно впливає на репродукцію вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1/BRU) в культурі клітин МТ-4, сприяючи у високих розведеннях зниженню інфекційного титру вірусу та рівня синтезу вірусного білку р24. При застосуванні антиретикулярної цитотоксичної сироватки коней проти тканин людини при герпетичному енцефаліті, викликаному інтрацеребральним введенням вірусу герпесу простого ІІ типу у мишей, спостерігається видонеспецифічна захисна дія препарату, що виявляється у 50% виживанні інфікованих тварин порівняно з контролем як при профілактичному, так і при терапевтичному застосуванні. Досліджена імунна сироватка у вигляді видоспецифічного препарату стимулює продукцію ФНП та ІЛ-1, нормалізуючи їх рівень, а також підвищує цитотоксичну активність макрофагів при стафілококовій інфекції, яка характеризується зниженням активності всіх досліджених в роботі факторів і має значення як супутня інфекція при багатьох вірусних захворюваннях, що підтверджує перспективність використання АЦС при вірусних захворюваннях, які характеризуються частими ускладненнями. Таким чином, противірусна дія антиретикулярної цитотоксичної сироватки дозозалежно виявляється як на рівні організму через стимуляцію захисних механізмів, так і на клітинно-молекулярному рівні через зміни у метаболізмі клітин та активацію їх функціональної активності, а також за рахунок продукції біологічно активних речовин.