Фактори формування систолічної дисфункції міокарда у підлітків із аритміями - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукA.S., Balaji S.О., 2008; Дзяк Г.В., Васильева Л.И., 2009), так і можуть бути окремою ланкою серед факторів формування не тільки пошкоджень кардіоміоцитів, за рахунок стимуляції апоптозу, але й міжклітинного простору зі зміною морфофункціональних параметрів серця, розвитком дисфункції міокарда та формуванням ХСН (Бокерия Л.А. и др., 1995; Кубышкин В.Ф., Селиванова К.Ф., Ушаков А.В., 2006; Ащеулова Т.В., 2007). Для своєчасного попередження прогресування симптомів дисфункції міокарда та розвитку ХСН у підлітків із аритміями важливо визначити найбільш ранні ознаки формування аритмогенних змін функції та структури серця, тобто аритмогенної кардіоміопатії, а також прогностично несприятливі фактори її прогресування. Дисертація виконана в ДУ «Інститут охорони здоровя дітей і підлітків АМН України» в рамках науково-дослідної теми: «Вивчити провідні механізми прогресування хронічної серцевої недостатності у підлітків із патологією міокарда» (№ держреєстрації 0107U001088). Мета дослідження: удосконалення діагностики систолічної дисфункції міокарда у підлітків із аритміями та факторів, що впливають на її прогресування, на підставі вивчення структурно-функціональних змін серцево-судинної системи, варіабельності серцевого ритму, показників нейрогуморальної регуляції та прозапальних цитокінів. Доведено, що протягом року у 38,0 % підлітків із аритміями відбувається погіршення насосної функції серця в межах від 4,0 % до 20,0% і супроводжується дезадаптивним ремоделюванням міокарда та зміною загальної гемодинаміки, зниженням варіабельності серцевого ритму, підвищенням активності симпато-адреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем, а також системи прозапальних цитокінів і факторів апоптозу.Обстежено 104 підлітка у віці 13-18 років з порушеннями ритму та провідності без органічної патології серця: дівчаток - 45 (43,2%), хлопчиків - 59 (56,8%). В першу підгрупу включено 16 осіб (15,4 %) з помірними номотопними та гетеротопними порушеннями ритму, а саме із синусовою тахікардією (непароксизмальна форма), що реєструвалась протягом доби менше 45% часу і в більшості випадків була обумовлена фізичним або емоційним навантаженням та з суправентрикулярними та шлуночковими екстрасистолами, не більше 30 за годину. В другу підгрупу включили 23 підлітка (22,1 %), в яких зафіксована синусова тахікардія (непароксизмальна форма), що реєструвалася протягом доби більше 45 % часу, перевищувала 100 ударів за хвилину й не була пов?язана з фізичним та психоемоційним навантаженням. В третю підгрупу включено 22 підлітка (21,1 %), що мали шлуночкові екстрасистоли високих градацій (більше 10 тис. за добу), тобто більше, ніж 30 екстрасистол за хвилину, парні, ранні та інші. Фізіологічний тип РЕКГ, який свідчить про адекватність коронарного кровотоку, зареєстровано лише у 11,5 % хворих (у 73,5 % в групі контролю, р <0,01), пороговий тип, що є ознакою неадекватності реакцій коронарних судин на фізичне навантаження, встановлено у 85,5 % підлітків із аритміями (у 26,5 % - в контролі; р <0,01), а патологічний, що є показником коронароподібних порушень, зафіксовано тільки у підлітків із аритміями в 3,8 % (0,0 % - в контролі; р <0,05).У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та подано нове рішення однієї з актуальних проблем педіатрії - удосконалення діагностики систолічної дисфункції міокарда у підлітків із аритміями та факторів її прогресування на основі визначення структурно-функціональних змін серцево-судинної системи, варіабельності серцевого ритму, показників нейрогуморальної регуляції та прозапальних цитокінів. Встановлено, що у підлітків із аритміями, незалежно від їх варіантів, відбувається дезадаптивна перебудова міокарда із розширенням кореня аорти (КА), збільшенням кінцевого систолічного діаметру та обєму лівого шлуночка (КСД та КСО), зниженням насосної (ФВ) та скорочувальної (?S%) здатності серця, яка супроводжується змінами загальної гемодинаміки із тенденцією до формування гіпокінетичного її варіанту (зниження ударного і хвилинного обємів, підвищення ЗПСО). У підлітків із непароксизмальною формою тахікардії (II підгрупа) встановлена значна перевага тонусу симпатичного відділу ВНС вдень та активація вагусних впливів в нічні години, в той час як у підлітків зі шлуночковими екстрасистолами (III підгрупа) та з порушеннями провідності (V підгрупа) виявлено парасимпатичний зсув симпатовагального балансу як вдень, так і протягом доби. Встановлено найбільшу кількість міжсистемних нейрогуморальних впливів на показники морфофункціонального стану серцево-судинної системи у підлітків із помірними порушеннями ритму та провідності (I підгрупа), в інших підгрупах - лише взаємодію окремих факторів із показниками нейрогуморальних систем.

1. Основний зміст роботи