Поди як великі замкнуті зниження просадкового походження у степовій зоні Східноєвропейської рівнини. Характеристика геологічної та геоморфологічної будови Лівобережжя Херсонської області. Аналіз способів визначення природоохоронного значення подів.
При низкой оригинальности работы "Фізико-географічна характеристика подів степової зони України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Чим більший похил схилів поду, тим більше опадів зосереджується на його дні і відповідно тим довше в ньому застоюється вода. Перспективами подальшого дослідження подів є вивчення антропогенного впливу на поди - унікальні ділянки ландшафту, які необхідно взяти під охорону, створивши відповідні обєкти природно-заповідного фонду. Методи, що використовувались під час даного дослідження: аналіз (поняття про суфозію та суфозійно-просадочні процеси, дослідження геологічної та геоморфологічної будови досліджуваної території) ї , синтез (дослідження гіпотез походження подів), індукція(характеристика особливостей геоморфологічного середовища лівобережжя Херсонської області), дедукція, картографічний метод(дослідження та характеристика подів Херсонської області), порівняльно-географічний(характеристика подів Херсонської області). При механічній вода, що фільтрується відриває від породи і виносить цілі частки (глинисті, пилуваті, піщані); при хімічній вода розчиняє частки породи (гіпс, солі, карбонати) і виносить продукти руйнування. Він вважає, що найбільш імовірним є те, що вони (поди) утворилися внаслідок розчинення понтійських вапняків, які залягають під четвертинними відкладами, водою, що просочується в глибину.У попередніх розділах ми розглянули різні гіпотези походження подів та чинники, які впливають на їх формування; дослідили особливості геоморфологічного середовища лівобережжя Херсонської області. Для повної характеристики подів як форм рельєфу необхідно розглянути найбільші поди в районі дослідження, а саме Великий Чапельський под та Великий Агайманський под. Великий Чапельський під знаходиться на території Херсонської області, Чаплинського району, поряд з смт. Під час весняного танення снігу под. наповнюється водою, а в засушливий період вода або повністю висихає або залишається у нижній частині поду. Також поди мають специфічний гідрологічний режим, який необхідно досліджувати, щоб запобігати негативні наслідки підтоплень, які характерні для районів поширення подів.Саме тут 15% всієї площі займають поди. Походження подів Причорноморя повязують з цілим рядом факторів: вплив морфології території (субгоризонтальні поверхні, наявність безстічних знижень, слабка ерозійна розчленованість); наявність реліктових западин різного генезису, прикритих лесами (балки, яри, мікроформи долин рік, лимани, затоки моря, карстові форми); наявністю посадочних покривних лесоподібних суглинків, що сприяють карстово-суфозійному процесу і просіданню. Походження подів, як форми рельєфу, ще недосить зясовано. За морфологією, походженням і геологічною будовою можна виділити три райони розповсюдження зазначених вище мікрозападин: Східний (межиріччя Молочна - Дніпро), Центральний (межиріччя Дніпро - Інгулець - Інгул, південна частина межиріччя Південний Буг - Березанський лиман) і Західний (межиріччя Барабой - Дністровський лиман - Алкалія і межиріччя Кагул - Ялпуг - Катлабуг). Як форми рельєфу, поди зустрічаються групами або поодиноко.
Вывод
Поди - великі замкнуті зниження просадкового походження у степовій зоні Східноєвропейської рівнини (переважно в Україні).
Територія з найбільшою кількістю подів в Україні є межиріччя Дніпро - Молочна. Саме тут 15% всієї площі займають поди.
Походження подів Причорноморя повязують з цілим рядом факторів: вплив морфології території (субгоризонтальні поверхні, наявність безстічних знижень, слабка ерозійна розчленованість); наявність реліктових западин різного генезису, прикритих лесами (балки, яри, мікроформи долин рік, лимани, затоки моря, карстові форми); наявністю посадочних покривних лесоподібних суглинків, що сприяють карстово-суфозійному процесу і просіданню. Походження подів, як форми рельєфу, ще недосить зясовано. Приписують подам походження еолове, суфозійне, карстове.
За морфологією, походженням і геологічною будовою можна виділити три райони розповсюдження зазначених вище мікрозападин: Східний (межиріччя Молочна - Дніпро), Центральний (межиріччя Дніпро - Інгулець - Інгул, південна частина межиріччя Південний Буг - Березанський лиман) і Західний (межиріччя Барабой - Дністровський лиман - Алкалія і межиріччя Кагул - Ялпуг - Катлабуг).
Як форми рельєфу, поди зустрічаються групами або поодиноко. Частіше трапляються групи подів, в межах розташування яких спостерігається загальне зниження поверхні рівнини. Дані форми рельєфу належать до безстічних територій Херсонської області.
Один з найбільших подів на досліджуваній території - Великий Чапельський под. Це замкнене зниження на поверхні Причорноморської низовини. Довжина з півночі на південь дорівнює 5,2 км, ширина 3-3,5 км. Великий Чапельський під утворився у степовій улоговині. Площа вкритої водою території залежить від сезонної кількості опадів у вигляді снігу та дощу.
Також до великих подів належить Зелений або Агайманський под - замкнуте зниження овальної форми, з високими, крутими схилами. Його дно затоплюється водою під час весняних та літніх дощів. Дана форма рельєфу знаходиться на на віддалі 1 км від села Фрунзе Іванівського району. Своїми розмірами Агайманський под в три рази перевищує Чапельський под.
Досліджувані обєкти (Великий Чапельський та Агайманський поди) належать до водно - болотних угідь. В їх межах створені природноохоронні території - біосферний заповідник «Асканія - Нова» та Агайманське урочище. Ці форми рельєфу потребують біль детального вивчення та охорони. На території подів розвивається вологолюбна рослинність, що є не типово для посушливих територій степової зони України, особливо для південних районів. До того ж, поди є місцями підтоплень внаслідок накопичення та засвоювання дощових вод. Тому необхідно вивчати ці території для того, запобігати такі негативні явища, або навчитись їх правильно використовувати.
2. Суфозія. Види суфозії [Електронний ресурс] - Режим доступу : URLHTTP://znaimo.com.ua/Суфозія
3. Суфозія та посадочні явища [Електронний ресурс] - Режим доступу : URLHTTP://nospe.ucoz.ru/index/0-95
4. Геологія СРСР. Українська РСР. Молдавська РСР. Геологічний опис платформ енної частини, 1958/ [упоряд. П. Я. Антропов та ін]. М.; Головне науково-технічне видавництво літератури з геології та охорони надр, - 1985. - 1033с. С882-894
5. Дмитрієв М. І. Рельєф УРСР (геоморфологічний нарис)/ Дмитрієв М. І. - Х.: Радянська школа, 1936. - 168с
6. Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР/ Бондарчук В. Г.- К.: Радянська школа, 1949. - 336с. С156 - 201
7. Маринич М. О. Географічна енциклопедія України/Маринич М. О. - К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. - Т.3. - 480 с.
8. Гордієнко І. І. Олешківські піски та біогеоценотичні звязки у процесі їх заростання/Гордієнко І. І. - К.:Наукова думка, 1969. - 245 с. С39 - 41
9. Рельєф України. Навчальний посібник/ [Б. О. Вахрушев, І. П. Ковальчук, Л. С. Кравчук, Є. Т. Палієнко, Г. І. Рудько, В. В. Стецюк]; За заг. Редакцією В. В. Стецюка. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. - 688с. С328 - 331
10. Савинов С. І., Францессов В. А. Матеріали до вивчення грунтів та лесових товщ степів державного заповідника «Чаплі»//Вісті Державного степового заповідника «Чаплі» - 1929 - т. VI. - С.29 -114
11. Камзіст Ж. С. Гідрогеологія України / Ж. С. Камзіст, О. Л. Шевченко. К.: Міністерство освіти і науки України, 2009. - 614с. - С267-300
12. Вісті біосферного заповідника «Асканія - Нова». Том 12, 2010. В. В. Шаповалов, С. С. Звегінцов. Еколого-гідрогеологічний нарис паводку 2010 року у Великому Чапельському поді, - 23с.
13. Баринський М. Є. Підтоплення земель в Україні: проблеми та шляхи подолання/ Баринський М. Є., Гриневський В. І., Сорокіна Л. Ю./Укр. г еогр. журн. - 2003. - С.3-8
14. Шалит М. С. Великий Чапельський під в Асканії - Нова року 1927-1928// Вісті державного степового заповідника «Чаплі». - Асканія - Нова, 1930. т. VII - С. 165 - 182
15. Канівець С. В. Літування сірого журавля на території Великого Чапельського поду //Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання ПЗФ. - Рахів, 1993. - С.164
16. Географічний енциклопедичний словник. Поняття і терміни / під редакцією А. Ф. Трешнікова. - М.:Рад. енциклопедія, 1988. - 432с.
17. Бабич А. Е. Степовий оазис Асканія - Нова. - Видавництво Харківського ун-та ім. А. М. Горького, 1960. - 216с.
18. Географічна енциклопедія України /відповід. ред. О. М. Маринич - К.: «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993. - Т.І - 416 с. - С245 = 250
19. Заповідники СРСР: України та Молдови. - М.: Думка, 1987,-271с.
20. Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
